10.Аналіз руху трудових ресурсів на підприємства.

Трудовий потенціал (запас праці) – це кількість і якість праці, на яку може розраховувати підприємство. Його можна виміряти максимальним фондом робочого часу наявних трудових ресурсів при оптимальних (в даних умовах) інтенсивності та якості праці. Трудовий потенціал характеризує чисельність працівників підприємства в цілому й у розрізі окремих категорій, професій, та кількість людино-днів (людино-годин), яку вони могли б відпрацювати за максимальної зайнятості упродовж року чи іншого періоду.

Забезпечення підприємства трудовими ресурсами визначають порівнянням фактичної наявності працівників з їх плановою потребою. Аналіз проводиться в розрізі підрозділів підприємства, за окремими категоріями працівників, професіями, а в сільському господарстві – й для окремих періодів.

Окрім кількісних параметрів трудових ресурсів аналізують їх якісний склад. Його характеризує: статево-вікова структура працівників; рівень освіти (виділяють працівників з неповною середньою, середньою, середньою спеціальною, вищою освітою); кваліфікація; майстерність. Як допоміжний показник може враховуватись стаж роботи за спеціальністю.

На величину трудового потенціалу і якісний склад трудових ресурсів впливає рух трудових ресурсів – прийом на роботу працівників та їх звільнення. Аналізуючи цей рух, використовують показники:

Коефіцієнт прийняття =кількість прийнятих працівників/ середня (середньоспискова) чисельність

Коефіцієнт вибуття = звільнені працівники/середня (середньоспискова) чисельність

В аналізі використовують показник: коефіцієнт плинності кадрів (Кпл)

Кпл = кількість звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни / середня (середньоспискова) чисельність працівників

Протилежний до нього за змістом показник – коефіцієнт постійності складу персоналу (Кпс) = чисельність працівників, що пропрацювали увесь рік / середня (середньоспискова) чисельність працівників

Чисельність працівників, коефіцієнти надходження, вибуття і плинності трудових ресурсів аналізують у динаміці в цілому по підприємству та по окремих категоріях працівників, по підрозділах. Визначають, як рух трудових ресурсів впливає на якісні характеристики трудового потенціалу.

Проведений аналіз повинен дати змогу не тільки оцінити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, а й відшукати можливості їх більш раціонального використання, встановити резерви покриття дефіциту трудових ресурсів у напружені періоди та використання їх лишків.

11. Аналіз інтенсивність праці та використання фонду робочого часу.

Рівень використання трудових ресурсів можна оцінити низкою показників, що характеризують інтенсивність праці та використання фонду робочого часу.

Інтенсивність праці відображають показники:середня кількість днів, відпрацьованих одним працівником за звітний період (місяць, квартал, рік);середня кількість людино-годин, відпрацьованих одним працівником за звітний період;середня тривалість робочого дня (зміни).

Ці показники аналізують у динаміці, визначають причини їх зменшення – через відсутність роботи, аварії, страйки тощо.

Названі показники є кількісними, і їх доповнює відносний – коефіцієнт використання робочого часу.

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності працівників (ЧП), кількості відпрацьованих днів одним працівником у середньому за рік (Д) і середньої тривалості робочого дня, годин (Г)ФРЧ = ЧП ∙Д ∙ Г

Коефіцієнт використання фонду робочого часу, або коефіцієнт трудової участі обчислюють відношенням фактично відпрацьованих всіма працівниками людино-годин до календарного фонду, визначеного на основі передбачених міністерством нормативів. Зазначений коефіцієнт розраховують в цілому по підприємству, по окремих підрозділах, категоріях працівників. Аналізують причини його зміни.

Показник втрат робочого часу залежить від: прогулів; масових невиходів на роботу (страйків); невиходів з дозволу чи ініціативи адміністрації (зокрема, у зв’язку з відсутністю роботи); кількість днів тимчасової непрацездатності; відпустки у зв’язку з навчанням, виконанням громадських обов’язків. На нього впливає й відхилення від запланованого показника кількості днів чергової відпустки.

Окрім втрат, аналізують непродуктивні витрати робочого часу, які складаються з часу простою протягом робочої зміни (зафіксованого в обліку), інших втрат робочого часу у зв’язку з відхиленням від технологічного процесу. При визначенні даного показника враховують і час надурочної роботи.

Аналізують трудову участь працюючих та їх не завантаження протягом року по місяцях. Розраховують коефіцієнт сезонних коливань затрат праці як відношення середнього абсолютного відхилення у затратах праці по місяцях до середня місячних затрат праці в календарному році.

Аналіз умов праці передбачає дослідження санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних факторів, що діють на робочих місцях.