15. Екстенсивні та інтенсивні резерви, пов’язані з використанням основних засобів. Методика їх визначення.

Виділяють технологічну та економічну ефективність використання основних засобів. Крім того, аналізують соціальний і екологічний ефект від їх використання.

Підраховують резерви збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок використання основних засобів, підвищення рівня фондовіддачі. Ними можуть бути: введення в експлуатацію не використовуваного обладнання, заміна і модернізація його, скорочення простоїв, у тому числі внутрізмінних, підвищення коефіцієнту змінності, більш інтенсивне використання основних засобів.

Резерви збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок введення в дію нових технічних засобів визначаються множенням додаткової їх кількості на фактичну величину середньорічної продуктивності одиниці (виробництва продукції на одиницю засобів) або на фактичну величину всіх факторів, які формують рівень цієї продуктивності.

Підвищення інтенсивності використання технічних засобів призводить до збільшення відпрацьованих на їх одиницю протягом року машино-днів. Добуток цього приросту на заплановану (прогнозовану) кількість одиниць засобів і середньоденний виробіток продукції у звітному періоду покаже резерв збільшення обсягу виробництва продукції (ΔВП_Д):

Щоби підрахувати резерв збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності у результаті кращої організації виробництва, потрібно можливий приріст цього коефіцієнта помножити на плановану кількість днів роботи всього парку технічних засобів відповідного виду і на фактичний змінний виробіток:

За рахунок скорочення внутрізмінних простоїв збільшується середня тривалість зміни, а отже, й обсяг виробництва продукції. Для визначення величини цього резерву потрібно планований приріст середньої тривалості зміни (ΔТзм) помножити на фактичний рівень годинного виробітку (ГВ) й на очікувану кількість машино-змін (ЗМ_пр):

За рахунок модернізації технічних засобів, більш інтенсивного його використання, впровадження інноваційних заходів і т.п. можна підвищити середнього динний виробіток, і за рахунок цього – збільшити обсяг виробництва продукції. Відповідний резерв визначається як приріст годинної продуктивності на очікувану (прогнозовану) кількість роботи обладнання.

16.Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними оборотними ресурсами

Склад, структура і зміна матеріальних оборотних ресурсів характеризуються натуральними (кількісними), якісними і вартісними показниками.

За допомогою кількісних параметрів оцінюють наявність матеріальних оборотних засобів, їх склад, рівень забезпеченості ними підприємства

Аналіз якісних параметрів повинен показати відповідність характеристик ресурсів реальним потребам підприємства, існуючим стандартам, нормам.

Вартісні показники дозволяють охарактеризувати структуру запасів, особливості їх формування, руху в цілому, а також ефективності використання.

Потребу в матеріальних ресурсах визначають, виходячи з фактичних їх витрат, що склалися на підприємстві, або нормативів (науково обґрунтованих норм витрат) – на одиницю посівної площі, поголів’я тварин, роботи, продукції тощо. Наявні матеріальні запаси повинні задовольняти виробничі потреби підприємства на період між їх поставками (придбанням чи власним виробництвом).

Порівнюючи фактичну (можливу, потенційну) наявність матеріальних оборотних ресурсів з потребою в них, визначають рівень забезпечення ними підприємства. Рівень забезпечення визначається за кожним окремим видом матеріалів. Визначають їх нестачу чи надлишок, виявляють причини відхилень, розробляють заходи щодо їх усунення.

Задоволення підприємств оборотними матеріальними ресурсами здійснюється за рахунок їх власного виробництва та за рахунок придбання. У сільськогосподарських підприємствах основну частка вартості (50-70%) матеріальних оборотних засобів складають ресурси власного виробництва – корми, насіння, садивний матеріал, тварини на вирощуванні і відгодівлі, органічні добрива та ін.

Аналізують виконання плану поступлення матеріалів за термінами (ритмічності поставок) у розрізі обсягу й асортименту матеріалів. Слід враховувати, що порушення термінів надходжень матеріалів може призвести до зриву виробничої програми.

Здійснюється аналіз складських запасів сировини і матеріалів. При цьому розрізняють поточні, сезонні і страхові запаси. До поточних відносяться запаси матеріалів, призначених для повсякденного використання (наприклад, пального). Прикладом сезонних запасів у сільському господарстві може бути запас кормів на зимовий період. Періодично (на перше число кожного місяця зимово-стійлового періоду) його величина аналізується за допомогою показника запасу кормів на одну умовну голову. Прикладами страхових є запас насіння (15% від нормативної потреби), кормів (10-15% від запланованої потреби).

При розрахунках слід орієнтуватися на прогресивні нормативи, які передбачають використання передових технологій, виробництво якісної, конкурентоспроможної продукції.

Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів з метою виявлення лишніх і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівнювання приходу і витрат. Якщо по якихось матеріалах немає витрат впродовж року й більше, їх відносять у групу неходових і підраховують загальну вартість.

17.Матеріаломіскість с\г продукції та методика її аналізу.

Використання матеріальних ресурсів у виробництві характеризує рівень матеріаломісткості продукції (М). Схематично його можна відобразити: М= М_р : ВП,

де М_р – витрачені матеріальні ресурси; ВП – вироблена продукція.

За рівнем охоплення матеріальних витрат виділяють повні і часткові показники матеріаломісткості. Перші характеризують використання всіх матеріальних ресурсів, другі – окремих їх видів.

Повний показник матеріаломісткості розраховується за наведеною схематичною формулою на основі вартісних показників – вартості використаних матеріальних ресурсів, вартості валової продукції (у поточних чи порівнянних цінах).

При аналізі впливу факторів на формування матеріаломісткості виробництва сільськогосподарської продукції можуть бути використані наступні факторні моделі.Матеріаломісткість одиниці продукції рослинництва (М) залежить від матеріальних затрат на виробництво продукції рослинництва з розрахунку на 1 га посівів і урожайності культури: Матеріаломісткість одиниці продукції тваринництва визначається як відношення матеріальних витрат на одиницю поголів’я тварин до річної їх продуктивності.

Тоді для аналізу впливу факторів на зміну матеріаломісткості продукції використовують прийом ланцюгових підстановок.

Відхилення матеріаломісткості за рахунок зміни матеріальних затрат на 1 га посівів (якісного фактора) визначаємо за формулою:ΔМ_МЗ = М₁ – М_ум

Відхилення матеріаломісткості за рахунок урожайності (кількісного фактора): ΔМ_У = М_ум – М₀

В аналізі можна використовувати зворотній до матеріаломісткості показник – матеріаловіддачу: виробництво продукції на 1 грн. витрачених матеріальних ресурсів.

Часткові показники матеріаломісткості використовуються для аналізу ефективності використання окремих видів і груп матеріальних ресурсів. Вони можуть бути натуральними і вартісними. Натуральні показники відображають здебільшого технічні й технологічні умови використання матеріальних ресурсів. Аналізують їх відхилення від нормативних показників. Вартісні показники – це витрати матеріальних ресурсів у вартісному виразі на виробництво одиниці продукції.

При аналізі вартісних показників у динаміці слід врахувати, що на них впливає зміна цін на ресурси. Інтенсивність використання виробничих запасів визначають на основі показників: коефіцієнту оборотності та тривалості обороту запасів.

Коефіцієнт оборотності запасів= Собівартість реалізованої продукції/ Середньорічна величина запасів

Тривалість обороту запасів = 360 : К_оз

Зворотним до коефіцієнта оборотності є коефіцієнт закріплення запасів = Середньорічна величина запасів/ Собівартість реалізованої продукції

Збільшення коефіцієнта оборотності означає можливість зменшення середньорічної вартості коштів у запасах, тобто вивільнення з обігу частини коштів, акумульованих у них. Навпаки, зменшення коефіцієнта оборотності означає потребу в додатковому залученні в обіг коштів для придбання окремих видів запасів чи їх виробництва.