12. Аналіз продуктивності праці за системою показників

Продуктивність праці – економічна категорія, що відображає ефективність використання трудових ресурсів. Вона вимірюється кількістю продукції, виробленою на одного працівника, за одиницю часу, або кількістю часу, затраченого на виробництво одиниці продукції. Підвищення продуктивності праці – об’єктивна необхідність для підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції.

У процесі аналізу визначають рівень продуктивності праці, її динаміку. Для цього використовується система показників:1. Загальні – характеризують продуктивність праці в цілому по підприємству, по рослинництву чи тваринництву: -виробництво валової продукції, виручка на одного середньорічного працівника, зайнятого в основному виробництві (річна продуктивність праці), на 1 люд.-день, 1 люд.-год. (денна і годинна);- прибуток на одного середньорічного працівника підприємства.2. Часткові – стосуються виробництва окремих видів продукції. Найчастіше в аналізі використовується трудомісткість – затрати праці (люд.-год.) на виробництво одиниці окремих видів продукції. Визначають також виробництво продукції в натуральних показниках за одиницю робочого часу.3. Допоміжні показники – витрати праці на проведення окремих видів робіт, з розрахунку на 1 га посіву чи одиницю поголів’я, навантаження площ посіву чи поголів’я тварин на одного працівника виробничого підрозділу, обсяг конкретної роботи, виконаний за день, зміну тощо. Застосування допоміжних показників необхідне для проведення оперативного аналізу продуктивності праці.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів. Між ними і продуктивністю праці як результативною ознакою може мати місце функціональна і стохастична залежність.

У сільському господарстві трудомісткість (Т) залежить від затрат праці на 1 га (голову) і урожайності (продуктивності тварин):

- у рослинництві: Т = ЗП_га : У;

- у тваринництві: Т = ЗП_гол : Прод. тварин.

Фактори, що впливають на продуктивність праці опосередковано, й між ними та результативною ознакою має місце стохастичний зв’язок: фондоозброєність, рівень механізації робіт, технологія виробництва, організація виробництва, форма матеріального стимулювання, кваліфікація кадрів тощо. Ступінь їх впливу на результативну ознаку виявляють експериментальним способом, за допомогою аналітичних і типологічних групувань, кореляційно-регресійного аналізу.

13. Аналіз витрат на оплату праці та використання фонду оплати

Основним елементом стимулювання праці є її оплата. Рівень оплати праці повинен забезпечувати належний соціальний захист працівників підприємства, інакше спостерігатиметься проблема із забезпеченням підприємства трудовими ресурсами.

У ході аналізу використовують показники: середньомісячна, середньорічна оплата праці одного працівника, оплата 1 люд.-год.

Показники оплати праці аналізують по галузях підприємства, у розрізі окремих категорій працівників (зокрема, виділяють працівників управлінського апарату), виробничих підрозділів, професій.

Визначають частку оплати праці в загальних витратах підприємства, встановлюють можливість її підвищення.

Аналізують показники ефективності використання фонду оплати праці: -виробництво валової продукції на 1 грн. заробітної плати;-виручка, прибуток на 1 грн. заробітної плати.

Визначають зміни у фонді ОП порівняно з базисним періодом чи планом. При цьому виходять з наступної формули функціонального зв’язку:ФОП = К · Зр,

де К – чисельність працівників; Зр – середньорічний заробіток. Одного працівника.

Відхилення фонду оплати праці у звітному році порівняно з базисним:

-за рахунок зміни чисельності працівників:ΔФОП_К = (К₁ – К₀) · Зр₀,

-за рахунок зміни заробітної плати ΔФОП_Зр = (Зр₁ – Зр₀) · К₁

Для аналізу причинно-наслідкових змін фонду оплати праці:

1) визначають абсолютне відхилення фонду оплати праці у звітному році порівняно з базисним (запланованим показником) з урахуванням зміни обсягу виробництва продукції. Використовують формулу: ΔФОП = ФОП₁ – ФОП₀ · (ВП₁ / ВП_0.) Відношення ВП₁ /ВП₀ – це коригування фонду оплати праці на зміну обсягу виробництва продукції.

2) Визначають співвідношення темпів зростання продуктивності й оплати праці. Для цього порівнюють:темпи зміни грошових надходжень на 1 люд.-год. і оплати 1 люд.-год.;темпи зміни грошових надходжень на 1 працівника і оплати праці одного середньорічного працівника.

14. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами.

Для аналізу наявності основних засобів, їх динаміки, складу, структури, технічного стану використовують систему натуральних (кількісних), вартісних і якісних показників.

Натуральні показники дають змогу оцінити наявність окремих видів основних засобів, рівень забезпечення ними підприємства. Вартісні показники дозволяють узагальнити інформацію про основні засоби в цілому, їх стан, динаміку, ефективність використання.Якісні показники характеризують споживчі характеристики окремих видів основних засобів.

Забезпечення основними засобами оцінюють порівнянням фактичної наявності з потребою.

Забезпечення тракторами оцінюють у фізичних одиницях за марками і в умовних еталонних; автомобілями – в одиницях та за їх вантажо-підйомністю.

Аналізуючи достатність техніки універсального призначення, орієнтуються на обсяг робіт у найбільш напружені періоди.

Потребу (Пм) в технічних засобах вузькоспеціалізованого використання визначають за формулою: =Q/ (Н* t) де Q – обсяг робіт, Н – денна (змінна) продуктивність технічних засобів, t – планова кількість днів (змін) періоду використання технічних засобів.

Узагальнюючими показниками забезпечення сільськогосподарського підприємства основними засобами є: 1)фондозабезпеченість, фондоозброєність; 2)енерго-забезпеченість, енергоозброєність.

Раціональність цих показників залежить від спеціалізації підприємства, яка визначає потребу в окремих видах основних засобів.

Аналізують рівень екстенсивного використання окремих видів основних засобів. Для цього порівнюють кількість використовуваних технічних засобів, обладнання з фактичною їх наявністю в розпорядженні підприємства.

Важливими якісними характеристиками основних засобів є коефіцієнт їх зносу та коефіцієнт придатності. Вони характеризують технічний стан основних засобів.

Коефіцієнт зносу – це відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів. Коефіцієнт придатності – це відношення залишкової вартості основних засобів до їх первісної вартості. Ці обидва показники є доповнюючими – їх сума рівна 1 або 100 %.

Аналіз руху та відтворення основних засобів базується на розрахунку коефіцієнтів: Показник росту І_р – відношення вартості основних засобів на кінець періоду до їх вартості на початок періоду: І_р = ОЗ_к: ОЗ_п

Показник надходження (введення) основних засобів характеризує інтенсивність їх оновлення. Він визначається відношенням вартості основних засобів, що надійшли упродовж року до їх вартості на кінець року: І_н = ОЗ_надійш : ОЗ_к

Показник вибуття визначається як відношення вартості основних засобів, що вибути до їх вартості на початок року: І_в = ОЗ_виб : ОЗ_поч.

Співвідношення між показниками оновлення і вибуття основних засобів – ступінь інтенсивності їх оновлення:І_і = І_н : І_в Якщо І_і > 1 – має місце розширене відтворення основних засобів, і навпаки.

Показники руху і відтворення основних засобів аналізуються як в цілому по підприємству, так і по окремих їх видах.