18. Виробничий потенціал галузі рослинництва в с/г і його аналіз

Виробничий потенціал галузі рослинництва включає:грунтово-кліматичні умови;ресурси: земельні, трудові, матеріальні, технології вирощування культур.

Грунтово-кліматичні умови відносяться до природних факторів, що впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва. Вони визначають набір культур, які рекомендується вирощувати у даних умовах. Характеристики ґрунтів впливають на урожайність культур, а отже – на ефективність виробництва продукції рослинництва.

Аналізують, наскільки вдало підібрані культури до існуючих природнокліматичних умов, як використовується потенціал родючості ґрунтів.

Основним ресурсом для виробництва продукції рослинництва є рілля; також для виробництва кормів використовують сінокоси і пасовища.

Аналізують структуру посівних площ та її зміни.

Досліджують, як підприємство реалізовує можливості одержання двох врожаїв з одного поля в рік.

Для оцінки забезпечення підприємства матеріальними ресурсами порівнюють їх наявність з потребою для нормального виробничого процесу. Для порівняння використовують нормативи – внесення мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин на 1 га посівних площ, навантаження ріллі чи посівних площ на одиницю техніки.

Забезпечення робочою силою визначають, виходячи з необхідності своєчасно й у повному обсязі виконати весь комплекс робіт у рослинництві. Враховується можливий найом сезонних працівників у окремі періоди. На потребу в робочій силі впливає рівень механізації виробничих процесів.

Звертають увагу на кваліфікацію працівників ключових професій (механізаторів).

Технологія вирощування сільськогосподарських культур включає набір польових робіт за весь виробничий цикл та обсяг використання ресурсів, що визначають урожайність культури (добрив, засобів захисту рослин).

Аналізують відповідність технологій, прийнятих у господарстві, науковим вимогам. Зокрема, звертають увагу на обсяги внесення добрив, затрати праці з розрахунку на 1 га посівів.

19. Аналіз забезпечення тварин кормами та ефективність використання кормів.

Забезпечення тварин кормами – це основний фактор, який визначає рівень продуктивності тварин та інші показники ефективності галузі.

Аналіз забезпечення тварин кормами проводять по окремих видах тварин. Обсяг кормів визначають по окремих їх видах і в цілому, переводячи окремі види в кормові одиниці. Виділимо два основні варіанти аналізу:1)на стійловий період; 2)на календарний період.

При аналізі забезпечення тварини кормами на стійловий період порівнюють наявний запас кормів, що сформувався (залишок кормів) з нормативною потребою в кормах на фактичне поголів’я.

Забезпечення тварин кормами на календарний період (рік) відображає рівень годівлі тварин. Для його визначення порівнюють фактично згодовані корми з нормативною їх потребою на фактичне поголів’я.

Аналіз рівня годівлі обов’язково проводять по окремих видах кормів і в цілому – в центнерах кормових одиниць. Крім того, визначають збалансованість раціону за перетравним протеїном. Раціон буде збалансованим, якщо на одну кормову одиницю припадатиме не менше 100-110 г перетравного протеїну.

Вивчають структуру раціону тварин, яку відображає питома вага в ньому окремих видів кормів (концентрованих, грубих, соковитих, зелених). Цю структуру порівнюють з рекомендованою для даної групи тварин з урахуванням ресурсів кормової бази підприємства.

Особливу увагу приділяють визначенні частки в раціоні концентрованих кормів. У скотарстві залежно від запланованої продуктивності тварин частка концентратів у структурі раціону повинна становити не менше 20-25%, а для досягнення високих показників продуктивності рекомендується довести її до 30-35%.

Аналіз ефективності використання кормів визначається їх витратами на виробництво одиниці продукції тваринництва (показник окупності кормів). Цей показник залежить від витрат кормів на одиницю поголів’я та продуктивності тварин, і між цими ознаками має місце функціональний зв’язок.

Витрати кормів на 1 ц продукції = Витрати кормів, ц к.од./ Обсяг вир-тва продукції, ц = Витрати кормів на 1 голову/ Продуктивність тварин

Згодовані корми поділяються на дві частини – підтримуючий корм і продуктивний корм.

Підтримуючий корм зменшеним бути не може, отже зниження рівня годівлі тварин означає зменшення продуктивного корму. Воно призводить до зниження продуктивності тварин зростаючими темпами, у результаті підвищуватимуться витрати кормів на одиницю продукції. Перевитрати кормів ведуть до збільшення собівартості продукції тваринництва, а отже, зниження ефективності її виробництва.

Ефективність витрат кормів залежить від наступних чинників:1)витрат кормів на одну голову; 2)якісного складу раціону; 3)продуктивності тварин

Аналіз ефективності використання кормів проводиться порівнянням фактичної витрати кормів на 1 ц з плановою чи нормативною. План (норматив) у свою чергу встановлюється, виходячи з запланованої продуктивності тварин.Обсяг перевитрати (економії) кормів = перевитрата (економія) на 1 ц продукції * обсяг виробництва продукції.