3. Захищений і незахищений арбітраж.

При захищеному процентному арбітражі очікувану зміну обмінного курсу визначає для себе окремий інвестор. При незахищеному процентному арбітражі інвестор має змогу захистити свої фінансові інвестиції в іноземній валюті і сплату процентів в іноземній валюті та вже сьогодні продати долари на певний термін. При інтервенції на валютному ринку, наприклад, Національний банк намагається впливати на і, разом з цим, на своп- курс. Під час цього він продає комерційним банкам готівковий долар за одним курсом і одночасно купує терміновий долар за іншим курсом, який він встановлює.

4. Попит і пропозиція на валютному ринку термінових угод, виходячи з процентного арбітражу.

Попит і пропозицію на валютному ринку термінових угод можна вивести з арбітражу. З умови процентного арбітражу (19.2)

випливає: якщо різниця в процентних ставках задана через ОА на рисунку 20.7 і своп-курс також становить ОА, то рух капіталу не відбувається. При цьому нема стимулу використовувати незахищений процентний арбітраж. Якщо різниця в процентних ставках і – і’(ОА), а своп-курс заданий через ОС, то рендита Закордоном вища, ніж на Батьківщині, капітал буде експортуватися у Закордон (виникне попит на долар на ринку касових угод), і арбітражери перестраховуватимуться на ринку термінових угод (захищений процентний арбітраж), продаючи сьогодні долар на термін (СС’). Якщо своп-курс менший (наприклад ОВ), ніж задана різниця в процентних ставках ОА, то капітал імпортують на Батьківщину, долар будуть пропонувати на касовому ринку. З метою перестрахування долар купуватиметься на термін (ВВ’). Крива попиту на терміновий долар через валютний арбітраж спадатиме.

5. Попит і пропозиція на валютному ринку термінових угод, що встановлюються завдяки міжнародній торгівлі.

Експортер чи імпортер бажає покрити свою «відкриту позицію» на валютному ринку термінових угод. («Позбутися» свого валютного ризику шляхом сплати страхової премії). Якщо, наприклад, український імпортер очікує через три місяці розрахунку у доларах, то сьогодні він може продати ці долари на певний термін і таким чином маги захищену суму в UAH

Український експортер може себе захистити і в інший спосіб: він позичає фактичну вартість суми S у Нью-Йорку (тобто менше тієї доларової суми S, що має надійти через З місяці), а саме S/(I+i’), обмінює цю суму відразу на UAH за касовим курсом (курсом спот) і вкладає ці гроші в свою країну, так що через 3 місяці він має суму в UAH:

Експортеру байдуже, який спосіб вибрати: и,5 * ^. *м'0(1+і) чи після перетворення:

i-i’=

де своп-курс.

При цьому український експортер здійснює арбітраж (хеджування) між різними можливостями захисту. Зауважимо, що він не займається спекуляцією, тому очікування майбутнього курсу спот не відіграє ніякої ролі. Очевидно, що хеджування і процентний арбітраж слід трактувати як аналогічні поняття. Рисунок 20.7 також може бути використаний для цього випадку. На рисунку 20.7 ОА знову характеризує різницю між процентними ставками і- і'. Якщо своп-курс = і- і', то українському експортерові байдуже, чи продавати суму в доларах сьогодні на термін, чи захистити себе шляхом позики. Якщо , тобто ОС > ОА, то варто продавати терміновий долар, а в протилежному випадку - купувати терміновий долар. Крива попиту иа терміновий долар для захисту торговельних операцій має негативний нахил.

Рисунок 20.7.

Валютний ринок термінових угод.

Попит і пропозиція на валютному ринку термінових угод пов'язані з процентним арбітражем: і — і ‘==()/ - своп курс, , - терміновий курс. Якщо різниця в процентних ставках дорівнює своп-курсу (і — і ‘=), то рух капіталу не відбувається . Якщо i-i’<(OA<OC), то рендита у Закордоні вища ніж на Батьківщині (R’>i), капітал експортують за кордон. Виникає попит на долар на ринку касових угод, для захисту від ризиків арбітражери продають сьогодні долар на термін СС’. Якщо i—і’ > (ОА >ОВ), то капітал імпортують на Батьківщину, долар пропонують на касовому ринку. Для захисту від ризиків арбітражери купують долари на термін ВB’.

Загальний попит на долар для термінових угод отримуємо шляхом агрегування попиту на долар для захисту торговельних операцій і захисту руху капіталу згідно і валютним арбітражем, тобто через горизонтальне додавання обох кривих попиту (пряма NN на рисунку 20.8).