6.Порядок світової торгівлі

1.Умови і цілі створення єдиного порядку міжнародної торгівлі. Досягти скооперованого рішення країни можуть, зобов'язавшись діяти не на основі стратегій, а дотримуючись системи правил. Таку систему слід розуміти як інституційний порядок, на який держави добровільно погоджуються.

Якщо країни хочуть децентралізувати економічні рішення, то поряд з правами користування необхідно впровадити систему правил, якій повинні підкорятися децентралізовані одиниці. Це є чинним і для міжнародної економіки. Так само як економічне законодавство певної країни накладає обмеження на окремі домогосподарства і підприємства, устрій світової торгівлі має створити умови, що не дозволяли б свавільної поведінки окремих країн. Таким врегулюванням є заснована у 1947 році 23 країнами ГАТТ - Генеральна угода про тарифи і торгівлю. Метою ГАТТ було створення типового порядку для міжнародної торгівлі, що не припускає наслідків, аналогічних тим, які були у 1930-х роках, отже, це стало початком закладення важливої передумови зростання добробуту кожної країни завдяки вільній торгівлі.

2.Недопущення дискримінації імпортних товарів і послуг та взаємність як принципи ГАТТ. Одним із найважливіших принципів ГАТТ є недискримінація. За умовами найбільшого сприяння для імпорту повинні діяти однакові торговельні умови незалежно від країни походження імпорту. Зниження ставок мита в основному поширюється на всіх торговельних партнерів. Двосторонні угоди завдяки цьому стають багатосторонніми. Отже, при застосуванні заходів торговельної політики, таких як мита або нетарифні бар'єри, не можна проводити дискримінацію між різними країнами щодо походження імпорту. Якщо ж товари обкладаються внутрішніми податками або підлягають національному регулюванню, наприклад, стандартам, то порушується принцип недискримінації, тому що податки і регулятивні обмеження на імпортні та національні товари повинні бути ідентичними. Цей принцип діє і для послуг.

Принцип взаємності вимагає, щоб так звані «концесії» (поступки) були двосторонніми, тобто на зниження мит однією країною інша країна повинна відповісти відповідним зниженням. При цьому практикують двосторонню систему попиту-пропозиції. Наприклад, одна країна пропонує поступку X, якщо інша - поступку Y. Однак щодо специфічного товару країна може вимагати лише однієї поступки, якщо вона передбачена у позиції основного продавця, тобто коли вона мас найбільшу частку в імпорті країни-партнера.

Зниження мита, як поступка, відповідає меркантилістським ідеям, згідно з якими ліквідація торгових бар'єрів є жертвою. За теорією міжнародного поділу праці, навпаки, країна може збільшити свій добробут шляхом одностороннього зниження мита. Поняття «концесія» орієнтується на уявлення громадськості про міжнародну торгівлю і, можливо, полегшує у політичному просторі реалізацію зниження митних бар'єрів.

Подальше регулювання ГАТТ стосується іншого аспекту торговельних обмежень - демпінгу і субвенцій.

3.Організаційне забезпечення ГАТТ. На початку засновниками ГАТТ виступили 23 країни, нині вона нараховує 125 членів. Звідси вже очевидно, що за останніх півстоліття відбулися зрушення у структурі членів ГАТТ. Слід позитивно відзначити те, що до цієї міжнародної угоди приєдналися й інші країни. Одночасно США втратили становище гегемона у ГАТТ через те, що Європа і Японія збільшили свою вагу в світовій торгівлі. У такій заплутаній ситуації створювати об'єднання з метою усунення обмежувальних торговельних заходів стало складніше. З 1995 року ГАТТ було замінено Світовою організацією торгівлі, від якої очікують активніших дій у розв'язанні суперечок в умовах політики ухилення окремих країн від дотримання принципів ГАТТ.

4.Невирішені проблеми ГАТТ і створення Світової організації торгівлі. ГАТТ мала успіх щодо ліквідації мита. Частково зниження ставки мита відбулося в інтернаціональному масштабі тому, що вагомого значення набули нетарифні торговельні бар'єри. Ці перешкоди ГАТТ не вдалося успішно контролювати. Сюди належать імпорті квоти, також у формі добровільної угоди на самообмеження. Непростим виявився контроль за демпінгом, а також встановлення різниці між обмеженням імпорту й антидемпінговими заходами. ГАТТ не мала успіху також в обмеженні національних субвенцій. Сільське господарство широко ухилялося від міжнародної вільної торгівлі. Нарешті, правила ГАТТ були сформульовані насамперед щодо торгівлі товарами; при цьому торгівля послугами, яка в деяких країнах становить 30% експорту, суттєво зросла. Часто міжнародні послуги підлягають не митному оподаткуванню, а національному регулюванню. Нарешті, розпочата за останніх 30 років промислово розвинутими країнами політика захисту навколишнього середовища порушує проблему, як можна відокремити екологічні заходи від торговельних обмежень.

5. Монетарна сфера регулювання протекціонізму. У монетарній сфері може виступати також стратегічна поведінка, зокрема експорт інфляції з країни з провідною валютою і системою фіксованих валютних курсів (США під час війни у В'єтнамі). Отже, потрібне інституційне врегулювання - світовий валютний порядок. У кінцевому підсумку стратегічна поведінка можлива і щодо транскордонних та глобальних проблем.