3.Нетарифні торгові бар’єри

У попередній темі визначена відмінність між тарифними і нетарифними методами регулювання міжнародної торгівлі. Слід відзначити, що роль митних тарифів за останні десятиріччя поступово послабла. Цьому в значній мірі сприяли численні переговори, які протягом післявоєнного періоду проводили у рамках Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Зокрема, середньозважений рівень митних тарифів у промислово розвинених країнах понизився з 40-50% у кінці 40-х років до 4-5% у наш час, а в результаті реалізації домовленостей «уругвайського» раунду переговорів ГАТТ він повинен становити близько 3% .

Разом з тим. багато економістів вважає, що ступінь впливу держави на міжнародну торгівлю зріс у результаті значного розширення форм і методів нетарифних торгових обмежень. За оцінками, їх нині не менше п'ятдесяти. Особливо активно нетарифні методи регулювання торгівлі використовують розвинуті країни. У середині 90-х років у середньому 14% товарів, що їх імпортують країни ЄС, США і Японія, підпадали під основні нетарифні обмеження: імпортні квоти, «добровільні обмеження» експорту й антидемпінгові заходи. Менша відкритість порівняно з митними тарифами, яка виявляється у введенні нетарифних бар'єрів, містить у собі більше можливостей для довільних дій урядів і створює велику невизначеність у міжнародній торгівлі. Зрозуміло, що за таких обставин перед Світовою організацією торгівлі стоїть складне завдання поступової заборони кількісних обмежень - так звана тарифікація (заміна кількісних обмежень тарифами, які забезпечують еквівалентний рівень захисту).

P₂ N

A

p'' A'

p^'

N

u a z y c P

M M

E G N

0 O₂

Рисунок 5.

Кількісний контингент (квоти).

EA, NN - криві пропозиції і попиту Батьківщини з рівноважною точкою Р" за умов автаркії. ММ - крива пропозиції Закордону (повністю еластична) з рівноважною точкою Р за умов вільної торгівлі. Якщо на Батьківщині запроваджують імпортну квоту EG, то GА' буде релевентною для Батьківщини кривою пропозиції Закордону з точкою рівноваги P'. У результаті кількісної квоти вітчизняні споживачі втрачають дохід у розмірі и + а + z + у + с.

Введення кількісних торгових обмежень замість мита можна розглянути на рисунку 5. Наприклад, може бути встановлений максимально допустимий обсяг імпорту. Крива ЕА описує функцію пропозиції Батьківщини; крива ММ представляє повністю еластичну криву пропозиції Закордону. Якщо впроваджують імпортну квоту ЕG, то пряма GА' характеризує релевантну для Батьківщини функцію пропозиції. Автаркія представлена через P'', вільна торгівля - через Р. Ціни на вітчизняну пропозицію порівняно із і ситуацією автаркії зростають. У цьому полягає еквівалентність імпортного мита і квоти.

Вітчизняні споживачі втрачають дохід у розмірі и + а + z + у + с. Вітчизняні виробники отримують дохід, зображений чотирикутником и. Трикутники а та с як у випадку з митом, відображають втрачений дохід споживача, який ніхто не отримує (чиста втрата). Дохід z + у можуть отримати різні групи. Його отримують вітчизняні імпортери, коли імпортні квоти дістаються їм безплатно. Дохід z + у отримує Батьківщина, коли продає на аукціоні ліцензії на імпорт. Тоді при перерозподілі також виникає аналогія з митом. Дохід z + у, проте, може отримати і Закордон. Це буває у випадку угоди про добровільне самообмеження. При цьому цей дохід можуть отримати закордонні виробники, коли вони реалізують угоду про добровільне самообмеження. Але його закордонна держава може отримати, в тому випадку, коли вона для виконання угоди про самообмеження продає на аукціоні ліцензії на експорт.

Не всі ефекти застосування нетарифних методів можна побачити на рис.5. Так, угода із зарубіжними виробниками про добровільне самообмеження означає створення картелю виробників. Зарубіжні виробники при наявності квоти перейдуть на дорожчі продукти; одночасно й виробників інших країн приваблюватимуть можливі прибутки, отже квотування не може обмежуватися однією країною. Розподіл квот між різними країнами буде неминуче довільним.

Фізичний обсяг взаємних поставок можна розглянути також з допомогою рисунка 13.4. Тут DС' показує допустимий обсяг імпорту, і можлива точка споживання С' повинна лежати на кривій (не позначено), яку отримують, пересуваючи зменшений трикутник торгівлі P'DС' вздовж кривої трансформації. Тепер Е'С - це доходи держави від продажу імпортних контингентів (квот). Припускається, що ці доходи як паушальний платіж перейдуть до домашніх господарств. За цих припущень проявляється еквівалентність імпортного мита та імпортних квот. При угоді, про добровільне самообмеження країна-експортер зобов'язується постачати товари не перевищуючи певного визначеного обсягу (наприклад, DС'). Тоді доходи, пов'язані з фізичним обсягом взаємних поставок, а саме ЕС', дістаються Закордону. В цьому випадку точка споживання С' не може бути досягнута, бо грошовий переказ ЕС' йде за кордон. Точка споживання Батьківщини при угоді про добровільне самообмеження повинна лежати на прямій p, що є дотичною до кривої трансформації.

Поширення нетарифних методів протекціонізму, як уже було зазначено, вимагає багатоаспектних досліджень. При цьому треба враховувати, що до них належать заходи держави, які безпосередньо впливають на торгові потоки (як, наприклад, митні формальності, вимоги щодо якості продукції), а також заходи⁴, першопочатково не пов'язані з торгово-політичними мотивами, котрі, однак, впливають на торгові потоки (наприклад, норми про відповідність продукції навколишньому середовищу). В останній час до класифікацій нетарифних методів додають хабарництво, яке раніше аналізували головним чином у культурному і політичному аспектах, а комуністична ідеологія розглядала його як «буржуазну спадщину».

У сучасних умовах корупцію розглядають як метод, за допомогою котрого можна обійти протекціоністські бар'єри, що створюють уряди, особливо країн «третього» світу. Уряди посткомуністичних країн розриваються між зобов'язаннями підтримувати режим вільної торгівлі та відкритість економіки і прагненням створити тепличні умови для неконкурентоспроможних підприємств. Корумповані ринки товарів і послуг порівняно зі звичайними характеризуються високою цінністю місцевої інформації. Аналіз корупції як форми економічного протекціонізму можна здійснювати за викладеними методиками, але одночасно для цього необхідно розробляти і специфічні методи. Однак загальний результат впливу корупції на добробут може бути проілюстрований за аналогією, яка приймали за основу при характеристиці інших нетарифних методів.

4.Війна мит

Стосовно оптимального мита існує припущення, що Закордон не реагує на підвищення мита. Однак, якщо ж Закордон реагує на підвищення імпортного мита, то його крива обміну також зміщується, а саме вправо. При застосуванні Закордоном аналогічної митної політики у відповідь із ситуації рівноваги S (до підняття митної ставки) замість ситуації S' (однобічне підняття митної ставки Батьківщиною) отримаємо ситуацію S" (рис.6). Після наступного митного раунду встановлюється ситуація S'".

Така некооперативна поведінка гальмує торгівлю, «лінза» переваг від торгівлі стає меншою (рис.6), і обидві країни зазнають втрат. Ця модель притаманна переважно ринкам олігополістичного типу, на яких частина або й весь обсяг сумарного виробництва припадає лише на кілька фірм. На таких ринках кілька фірм чи й усі вони у довготерміновому періоді отримують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють входження фірм-новачків на ринок. В умовах, характерних для олігополістичних ринків, працюють в Україні автомобільна, металургійна, електротехнічна, бавовняна індустрії.

S' S

E₂ - E

S''

S'''

0

-E₁E

Рисунок 6.

Митна війна і рівновага обміну

На рисунку зображені криві надлишкового попиту (обміну) Закордону і Батьківщини. За умов вільної торгівлі рівновага перебуватиме у точці S, якщо ж Батьківщина збільшить митну ставку, то рівновага переміститься у точку S", але Закордон у відповідь теж може збільшити ставки мита, й тоді рівновага обміну буде у точці S" і т. д. Таким чином, збільшення стайки мита в обох країнах призводить до зменшення переваг від зовнішньої торгівлі та до збільшення втрат на Батьківщині й у Закордоні.

Рівновагу на олігополістичному ринку вперше чітко виклав математик Джон Неш (Nash) у 1951 році. Цю рівновагу називають рівновагою за Нешем. Суть її у тому, що кожна фірма повністю реалізує свій потенціал залежно віл того, як діють її конкуренти.

Рівновагу за Нешем можна показати на прикладі бавовняної промисловості. Припустимо, що через млявий збут бавовни адміністрація ВАТ «Тернопільський бавовняний комбінат» розглядає можливість 15%-ої знижки цін, щоб стимулювати збут. Вона мас всебічно обдумати реакцію на її дії ВАТ «Донецький бавовняний комбінат» і ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат». Ці підприємства можуть взагалі не відреагувати, а можуть знизити свої ціни лише в незначній мірі, й у цьому випадку обсяг збуту Тернопільського БК значно збільшився б за рахунок ринків його конкурентів. Але можливий і такий сценарій, за яким конкуренти наслідують приклад Тернопільського БК, що сприятиме збільшенню обсягу продажів при зменшенні прибутків через знижені ціни для трьох підприємств. Проте можливий і «каральний» варіант: конкуренти Тернопільського БК домовляться про зниження цін на 25%, що призведе до цінової війни та різкого зменшення прибутків усіх трьох фірм.

В описаному прикладі є єдине раціональне рішення для Тернопільського БК: зважити на можливу реакцію з боку конкурентів, знаючи, що вони діятимуть за його ж методикою. Ця модель, яку розробив для одного ринку, може бути поширена й на міжнародну економіку, якщо припустити, що названі фірми діють на світовому ринку й покривають існуючий попит на бавовну.

Найпростішу модель рівноваги в умовах олігополії розробив ще у 1838 році французький економіст Августин Курно. Він виходив з того, що фірми виробляють однорідний товар і знають криву ринкового попиту. Вирішуючи, який обсяг виробляти, й одночасно приймаючи про це рішення, кожна з фірм бере до уваги і свого конкурента. У моделі Курно закладено, що кожна фірма розглядає рівень виробництва свого конкурента як фіксований, а потім вирішує, скільки потрібно виробляти. Таким чином, рівновага Курно є різновидом рівноваги Неша, тому її називають рівновагою Курно-Неша. Як розвиток моделей Курно та Неша розглядають стратегії, в яких фірми вибирають для себе ціни, приймаючи як задані ціни своїх конкурентів. Відповідно до розглянутого вище механізму в точці рівноваги за Нешем кожна фірма отримує максимально можливий прибуток, знаючи ціни своїх конкурентів і не змінюючи їх для себе.