2. Відносини обміну та консистенція планів

Відносини обміну на ринках повинні встановлюватися так, щоб бажання обміну обох країн співпадали. Але це не відбувається за будь-яких відносин обміну, бо обидві країни (тобто господарські суб’єкти цих країн) планують автономно ті обсяги товарів на експорт, які вони хочуть обміняти на імпортні товари. Оскільки ці плани розробляють незалежно один від одного, виникає проблема, чи обсяги товарів, що їх пропонують країни для обміну, та ті, на які існує попит, при заданих відносинах обміну є консистентними, тобто чи готова країна І віддати точно такий обсяг товарів для обміну, який країна II прагне придбати. Отже, для визначення відносин обміну необхідні знання умов консистенції.

2.1. Умови консистенції

Батьківщина пропонуватиме Закордону товар і для обміну, якщо вироблена кількість товару і перевищить її внутрішній попит на цей товар. У протилежному випадку, якщо власний попит є більшим за внутрішній обсяг виробництва, Батьківщина матиме попит на товар і з-за кордону.

Різниця між внутрішнім попитом та внутрішнім обсягом виробництва є надлишковим попитом, або обсягом для обміну. Позначивши обсяг виробництва як Q_i та власний попит як С_i (інвестиції в даному аналізі не беруть до уваги), матимемо формулу для визначення надлишкового попиту (обсягу для обміну):

E_i = C_i − Q_i (1)

Якщо Е_i = С_i - Q_i > 0, то власний попит більший за внутрішні обсяги виробництва. Е_i тоді визначає обсяг обміну, на який є попит. Надлишковий попит - позитивний. Країна має намір імпортувати цей товар. Коли E_i = С_i - Q_i < 0, внутрішній (власний) попит менший за власний обсяг випуску. Е_i тоді визначає обсяг, запропонований для обміну. Надлишковий попит є від'ємним. Країна має намір експортувати товар.

1. Рівновага на товарних ринках. Плани обміну обох країн не є консистентними, якщо країна І пропонує інший обсяг товарів і, ніж той, що хоче придбати країна II. Як результат, плани обміну обох країн консистентні, коли для товару і надлишковий попит (скажімо, обсяг, запропонований для обміну) на Батьківщині відповідає надлишковому попитові Закордону (наприклад, обсягу, що користується попитом), тобто

Е_i+ Е_i* = 0 для і = 1, 2. (2)

Ця умова стосується рівноваги на обох товарних ринках, отже, і світової ринкової рівноваги. Якщо позначити світовий надлишковий попит на товар і як E_i^w, то цю рівновагу можна визначити через те, що світовий надлишковий попит дорівнюватиме 0, тобто

E_i^w = Е_i + Е_i* = 0.

2. Обмеження бюджету. Обмеження бюджету вимагає, щоб вартість тих обсягів товару країни, на які є попит (соціальний продукт з точки зору використання), відповідала національному доходові (соціальний продукт з точки зору створення). Факторний дохід є ідентичним вартості вироблених обсягів товарів. Для країни І маємо рівняння:

p₁С₁ + р₂С₂ = р₁Q₁ + р₂Q₂

або

p₁(С_І – Q₁) +p2(C₂-Q₂) = p₁Е ₁ + р₂Е₂ = 0. (3)

3. Вирівнювання платіжного балансу. Обмеження бюджету передбачає, що баланс вирівняний. Сальдо торгового балансу Z^H у вітчизняній валюті визначають як різницю між вартістю експорту (Х^UAH) та вартістю імпорту (I_m^UAH) або

Z^H = X^UAH − I_m^UAH = - [p₁E_{1 +} p₂E_2.]. (4)

Не складно помітити, що права сторона рівняння відображає різницю між вартістю експорту та вартістю імпорту в вітчизняній валюті:

(1) Нехай Батьківщина експортує товар 1, а товар 2 - імпортує. Тоді

Е₁ < 0 та – р₁E₁ = Х^UAH > 0,

а також

E₂>0 та – р₂E₂ = - I_m^UAH < 0.

(2) Нехай Батьківщина експортує товар 2 та імпортує товар 1. Тоді

Е₁ > 0 та – р₁E₁ = - I_m^UAH < 0,

а E₂< 0 та – p₂Е₂ = X^UAH > 0.

Порівнюючи сальдо торгового балансу з рівняння 4 та обмеження бюджету з рівняння 3, бачимо, що обмеження бюджету передбачає вирівняний торговий баланс. Умову вирівнювання торгового балансу можна розуміти як конкретизацію обмеження бюджету. Відповідно до обмеження бюджету Закордону виходить, що його торговий баланс також має бути вирівняний.