8. Зміни обмінного курсу

1. Постановка питання. У системі фіксованого обмінного курсу певна країна порад з політикою грошової маси і фіскальною політикою має змогу проводити політику стабілізації через пристосування обмінного курсу. Далі ми будемо обговорювати, яким чином можна застосовувати девальвацію як інструмент політики зайнятості.

2. Припущення. Надалі є дійсними припущення щодо малої країни і політики нейтралізації. Обмінний курс буде параметрично змінюватися залежно від економічної політики.

3. Нормальна реакція. Будемо аналізувати, перш за все, як змінюється сальдо балансу поточних операцій для заданого НД (див. рисунок 22.4). При цьому для реального імпорту ми запишемо:

З (22.12)

Випливає:

.

Якщо для спрощення припустити, що існує зрівноважене сальдо у вихідному положенні, то отримуємо (при уніфікації обмінного курсу w вихідного положення на 1):

.

Нормальна реакція відбувається тоді, коли:

. (22.12′)

Ця умова є відомою умовою Маршалла - Лернера. Беручи до уваги, що у рівнянні 22.12' (на противагу умові Робінсона рівняння 17.5) і -(еластичність попиту на експорт та еластичність попиту на імпорт) визначаються не щодо цін на товари, а відносно обмінного курсу. Але коли ціна і в кейнсіанській моделі є сталими, то і можна тлумачити як еластичність попиту, тому що Х=-. Оскільки в моделі твердих цін стверджували, що можна припустити що = 1, то Х через Х= буде відображати обсяг експорту. Відповідно

характеризує еластичність попиту на експорт, враховуючи обмінні курс w. Коли , при незмінному ( нормованому на 1), ми можимо записати:

.

4. Для визначення зміни обмінного курсу в кейнсіанській системі фінансових цін, то необхідно продиференціювати систему рівнянь 22.13′

L(Y,i)= M+ (22.13)

X(w)-wI(Y,w)+ =Z

З цього випливає

(22.13′)

Детермінанта <0 є ідентичною з детермінантою в рівнянні 22.11. Як розв'язок отримаємо:

( 22.13″)

(22.13′′′)

(22.13′′′′)

5.Дискусія щодо кривих рівноваги. Крива ІХSІт при заданій процентній ставці і при девальвації повинна зміщуватися вправо. Для заданої процентної ставки з визначення кривої ІХSІт випливає sdY= -mdY, отже, dY=/(s+т)>0, це означає, що У зростає. Девальвація спричиняє переміщення кривої IXISm вправо, аналогічно до фіскальної політики.

Крива LМ′, навпаки, залишається незмінною, оскільки грошову масу розглядають як задану величину. Внаслідок припущення щодо політики нейтралізації виключається, що грошова маса змінюється у результаті сальдо платіжного балансу, яке виникає випадково. Якщо не приділяти увагу рухові капіталу (;=0), то отримаємо для заданої процентної ставки I з = Х(w)-wIm(Y,w) = 0, що dY=/т>0, це означає, що крива =0 при девальвації переміщується паралельно вправо. Порівнюючи зміщення кривих ІХSІт і =0, ми побачимо: внаслідок того, що /(s+т)<, крива IXSIm, переміщається не так різко вправо. Отже, якщо виходити із зрівноваженого торговельного балансу =0 у вихідному становищі, то встановлюється активний торговельний баланс (рисунок 22.15а).

Рисунок 22.15

Вплив девальвації

а) У вихідній ситуації економіка перебуває в точці Р, в якій усі три сектори збалансовані. При збільшенні державних витрат зростає сукупний попит, і крива ІХISm пересувається вправо. Внаслідок цього встановлюється проміжна рівновага у точці Р', в якій збільшується дохід і зростає процентна ставка порівняно з вихідною ситуацією. Якщо капітал немобільний, то в точці Р' виникає потенційний дефіцит платіжного балансу, що призводить до девальвації вітчизняної валюти і пересуває криву =0 вправо. Здійснюється активізація сальдо платіжного балансу.

б) В умовах мобільності капіталу збільшення державних витрат призводить до активізації сальдо платіжного балансу ( точка Р′). Криві ISXIm і Z = 0 пересуваються паралельно вправо. Це виникає внаслідок притоку іноземного капіталу, який компенсує дефіцит торгового балансу. Дефіцит торгового балансу може виникнути за рахунок зростання імпорту, який обумовлений підвищенням рівня національного доходу . виникає тенденція до активізації сальдо платіжного балансу.

6. Рух капіталу. Якщо брати до уваги рух капіталу (>0), то крива =0 для заданої процентної ставки зміщується паралельно вправо. У цьому випадку крива ІХS1т перемішується меиш різко порівняно з кривою =0. Виникає тенденція до активізації (рисунок 22. 50).

7. Дія девальвації. Девальвація впливає на процентну ставку і НД аналогічно впливу фіскальної політики. Збільшується НД і процентна ставка. За гіпотезою нормальної реакції активізується баланс поточних операцій; процентна ставка приваблює капітал. Баланс поточних операцій і рух капіталу реагують однаково (в одному напрямі) (рисунок 22.16).

8. Значення реакції руху капіталу на процент. З рисунку 22.16 ми бачимо, що вищий рівень реакції руху капіталу на процен підсилює тенденцію до активізації при нормальній реакції.

Z^L ↑

w↑ >0 Z↑

i↑ א (i)↑

Рисунок 22.16.

Ланцюг дії при девальвації.

Крива =0 для сильнішої реакції руху капіталу на процент проходить відносно горизонтально; це означає, що тенденція до активізації при девальвацп є більшою.

9. Зв'язки цілей. З умови наромальної реації та гіпотизи про політику нейтралізації при девальвації виникає тенденція до активізації сальдо платіжного балансу і зменшення безробіття.

Нейтральність цілей відбувається тоді, коли виходять з ситуації безробіття і дефіциту платіжного балансу (точка В на рисунку 22.17).

Рисунок 22.17.

Зв'язок цілей при девальвації.

У вихідній ситуації країни в точці А існують безробіття і врівноважений платіжний баланс, Z=0.Девальвація національної грошової одиниці сприяє зменшенню безробіттю і надлишку платіжного балансу, виникає конфлікт цілей. У вихідній ситуації в точці В -безробіття та дефіцит платіжного балансу. Девальвація сприяє зменшенню безробіття та активізації сальдо платіжного балансу. Існує нейтральність між цілями.

Джон Мейнард Кейнс

(1883-1946)

Джон Мейнард Кейнс народився 5 червня 1883 в місті Кембриджі (Англія). Син економіста (Джона Невіла Кейнса), він навчався в Ітоні, а згодом у королівському коледжі (Кембридж), де здобув вчений ступінь з математики. Потім студіював під керівництвом Альфреда Маршалла, який просив його стати економістом. Кейнс вступив на Британську Цивільну Службу в Індійському офісі, і його перша книга - «Індійська Валюти та Фінанси", оцінювала індійську валютну систему, як приклад золотого обмінного стандарту. Він набув широкої справи в 1919 році коли написав «Економічні наслідки миру». Ця книга як і пізніше відомі статті у журналах жорстоко критикувала Версальську угоду за тяжкі умови, покладання на Німеччину щодо виплати репарацій після Першої світової війни. Погляд Кейнса полягав у тому, що пристосування цін, що вимагали від Німеччини для того, щоб заробити іноземну валюту для здійснення виплат будуть надмірними. Вони значно погіршать добробут і умови торгівлі для Німеччини, і виплати можуть бути не здійснені через їх жорстокість.

Кейнс тоді опублікував впливову книгу «Праці з імовірності» в 1921 році. Проте його найважливіший академічний внесок був зроблений у 1930-х роках - «Праці про гроші» (1930) й особливо «Загальна теорія зайнятості, процентів та грошей» (1936). Загальна теорія була широкомасштабним нападом на апарат класичної економіки з її поглядами про те, що економіка автоматично врівноважується за рівня доходу, що веде до повної зайнятості. Він наголошував на ролі сукупного попиту і можливості досягнення рівноваги національного доходу за менш ніж повної зайнятості. Попит на гроші та його ставлення до рівня процентних ставок також були визнані революційними і зіграли найбільшу роль у формулювання сукупного попиту. Щодо політики, то кейнсіанський аналіз надавав визначну роль фіскальній політиці щодо впливу на національний дохід та зайнятість, хоча це заперечували у класичній моделі. Кейнс також зустрічався з Франкліном Рузвельтом, який згодом використовував витрати на громадські роботи як засіб виходу з депресії.

Життя Кейнса було заповнене різноманітною діяльністю. Окрім радника Британського уряду і викладача в Кембриджі, він патронував мистецтво, збирав рідкісні книжки, редагував «Економічний журнал», був першим казначеєм Королівського коледжу головою правління страхової компанії. Він н також набув особисте багатство завдяки розумним інвестиціям. До того ж Кейнс був членом митців, інтелектуалів.

Останні роки життя Кейнс провів успішно обговорюючи питання отримання великої військової позики для Британії в США проектуючи Бретон – Вудську угоду для створення Міжнародного Валютного Фонду. З його силою переконання, він завжди відстоював свої ідеї.

1