-
Часова тривалість.
Часова тривалість на валютному ринку термінових угод для основних валют охоплює сьогодні 12-18 місяців. Спеціалізовані міжнародні банки укладають ф'ючерсні угоди в основних валютах і на триваліші періоди, звичайно із значними преміями. Якщо існує валютний ризик політичного характеру, то часова тривалість, як правило, істотно нижча.
Перехід від системи фіксованих обмінних курсів до гнучких курсів надав валютному ринкові термінових угод більшого значення, точу то в світі гнучких курсів торговці товарами в більшій мірі хочуть застрахуватися віл коливань обмінного курсу. Відтоді, коли обмінні курси стали гнучкими, часова тривалість операцій на валютних ринках термінових угод істотно зросла.
Додаток
Модель Бренсона
Формальний розгляд портфельної рівноваги та її порушення можна провести з допомогою моделі Бренсона (1976 рік).
-
Постановка питання.
У рамках теорії паритету купівельної спроможності не було враховане відхилення обмінного курсу від співвідношення рівня цін на Батьківщині і в Закордоні. Теорія портфеля (Asset-Market-Approach) передбачала пошук обмінного курсу через складові частини ринкової рівноваги фінансових активів (грошей, вітчизняних та зарубіжних фінансових активів). При цьому основною умовою була відсутність обмежень на рух капіталу і будь-яких витрат на реструктуризацію портфеля, тобто повна мобільність капіталу. Ці умови портфельної теорії використовують у численних модифікаціях. Серед них у навчальній економічній літературі пріоритет надають моделі Бренсона.
Згідно з умовами Бренсона все майно приватних економічних суб'єктів WE (Wealth) народного господарства певної країни складається з трьох компонентів:
• вітчизняні гроші М;
• вітчизняні цінні напери, на які нараховують проценти В(бони);
• іноземні цінні папери, на які нараховують проценти В' (оцінені в іноземній валюті).
Одна з умов портфельної теорії - умова про те, що вітчизняні та іноземні цінні папери не є досконалими субститутами, тому очікувані доходи від них не повинні бути в усіх вішалках ідентичними, що певною мірою суперечить теорії міжнародного цінового паритету. За цієї умови мають силу бюджетні обмеження, тобто:
WE=M+B+
*B’.
Величини
We,
М і В позначені у вітчизняній валюті, у
той час як величина B’,
яка оцінювалася у іноземній валюті,
перераховується у вітчизняну валюту
шляхом множення на валютний курс 
.Якщо поділити обидві сторони попереднього
рівняння на WE
то отримаємо:
При цьому через m,b, b’ позначають питому вагу різних видів майна у загальному майні. Кожна з частин описує бажану структуру портфеля економічних суб'єктів. У свою чергу ринкову рівновагу для трьох титулів власності визначають такими рівняннями:
M=m(ZZ’+)*WE (ринок грошей);
(-) (-)
B=b(ZZ’+)*WE (ринок цінних паперів Батьківщини);
(+) (-)
*B’=b’
(ZZ’+)*WE
(ринок цінних паперів Закордону).
(-) (+)
Ліва сторона наведених рівнянь характеризує фактичний стан (портфель пропозицій), а права - стан попиту економічних суб'єктів (портфель попиту). Всі три попити залежать перш за все від системи нарахування процентів на цінні папери на Батьківщині й у Закордоні, яка знаходить свої відображення у показниках ZZ’. Отже, ставку процента Закордону Z’ треба коригувати на очікувану зміну обмінною курсу за формулою:
=
Де
- очікуваний обмінний курс.
Для фінансових активів Закордону суттєвою є рендита, розрахована у валюті Батьківщини:
ZZ’+
Знаки «плюс» і «мінус» під аргументами функцій попиту відображають знаки їхніх часткових похідних. У цілому функції политу мають такі властивості:
1.
Структура портфеля є незалежною від
величини загального чайна (лінійна
гомогенність попиту на М, В, і 
щодо WE).
2. Попит на гроші зменшується, якщо зростає нарахування процентів на цінні папери Батьківщини і Закордону.
3. Попит на цінні папери Батьківщини і Закордону зростає, якщо зростає процентна ставка відповідних фінансових активів пгри постійній ставці альтернативних вкладень капіталу.
4. Попит на цінні папери Батьківщини і Закордону знижується, якщо зростає нарахування процентів на альтернативні фінансові активи при постійній процентній ставці відповідних вкладень капіталу.
Викладене вище дає змогу розглянути модель Бренсона аналітично.
Як і в попередньому аналізі, обмінний курс у довготерміновому періоді буде пояснений через теорію паритету купівельної спроможності. Отже, обмінний курс у довготерміновому періоді можна тлумачити як відносну ціну національних товарів. Згідно з поняттям моделі портфеля, обмінний курс у короткотерміновому періоді буде все ж визначатися тим. що рішення власників майна щодо портфеля цінних паперів впливають на попит чи пропозицію валюти таким чином, що власники майна бажають змінити свої резерви в іноземних цінних паперах. Отже, обмінний курс на ринку дія іноземних фінансових активів визначається короткотерміново : обмінний курс є короткотерміновим тоді, коли він сприймається як відносна ціна національних валют.
___________________
цю
процентну ставку для фінансових активів
Закордону
треба
розуміти як апроксимацію. Для точного
розрахунку існують спеціальні методики.