3. Переміщення фактора праці

Типову ситуацію з переміщенням фактора праці можна розглянути на прикладі сучасної Європи. Тут на почптку 1990-х років між Заходом і Сходом існувала різниця в доходах 10:1. Припустимо, що робоча сила у країнах з перехідною економікою має однакову кваліфікацію, тобто є гомогенною. У такому випадку населенню Східної Європи вигідно переїхати на роботу до Західної Європи, адже при цьому є можливість збільшити свої доходи. Для підприємства Західної Європи було б вигідно використовувати робочу силу Східної Європи, тоді на Заході досягли б вищого результату виробництва, ніж на Сході Європи.

Наведена ситуація продемонстрована на рисунку 9.1. У західноєвропейській країні існує пропозиція робочої сили ОТ; працівники отримують реальну заробітну плату ТR відповідно до граничної продуктивності праці. Для східноєвропейської країни пропозиція праці становить величину О*Т, а працівники отримують реальну заробітну плату TUЯкщо б робітники чисельністю ТТ′ перїхали із східноєвропейської країни в західноєвропейську, то встановилася б рівноважна реальна заробітна плата T′S.

Рисунок 9.1

Переміщення фактора праці

ОТ, О*Т – пропозиція робочої сили, а = RT, =UT – реальна заробітна плата відповідно у західноєвропейській та східноєвропейській країні. Коли із східноєвропейської країни робоча сила ТТ′ мігрує у західноєвропейську, тоді = =T′S. Трикутник SRU відображає додатковий обсяг продукції, виготовлений у світі в результаті міграції робочої сили.

Якщо розглядати обидві країни разом («світ»), то вони виробляють додатковий обсяг продукції SRU. Це так званий трикутник Гарбергера. Іммігранти зі Сходу виробляли у західноєвропейській країні продукцію обсягом SVU. Західноєвропейська країна отримує додатковий обсяг продукції SRV за рахунок своїх працівників. Звичайно, для робітників Заходу заробітна плата зменшується на величину RV і встановлюється на рівні T′S, фактор капіталу дає прибуток (SRV і VROT). Це не дивно, тому що у західноєвропейській країні є надлишок робочої сили.

4. Переміщення фактора капіталу

1. Ефективний розподіл фактора виробництва між альтернативними цілями його використання. На рисунку 9.2 представлена алокація основного капіталу світу між двома країнами, аналогічно, як на рисунку 9.1. Попит на капітал залежить від реальної процентної ставки . Пряма характеризує попит на капітал у західноєвропейській країні. Оскільки зі зростаючим застосуванням капіталу зменшується його гранична продуктивність, то крива попиту на капітал спадає. Пряма характеризує попит на капітал у східноєвропейській країні з точки відліку O*. Відрізок OO* становить основний капітал світу. Точка S показує оптимальну алокацію основного капіталу світі. Капітал використовують таким чином, що гранична продуктивність у західноєвропейській і східноєвропейській країнах однакова. При цьому в точці S реальна процентна ставка є однаковою для обох країн.

Рисунок 9.2.

Мобільність капіталу.

Якщо світ складається лише з двох країн, то ОО* - основний капітал світу, тобто ОТ – кількість капіталу в західноєвропейській країні з попитом на нього , О*Т – забезпечення капіталом східноєвропейської країни з попитом - . В обох країнах реальний процент на капітал однаковий: = = SТ, тобто точка S відображає оптимальну алокацію основного капіталу світу. Якщо, наприклад, = WV, =WU (<), то у світі не існує оптимального розподілу капіталу; тоді східноєвропейська країна буде експортувати ТW капіталу в західноєвропейську.

Алокація основного капіталу, яка відображається точкою W, не є оптимальною. У східноєвропейській країні існує більша гранична продуктивність капіталу (WU), ніж у західноєвропейській країні (WV). Вигідно, щоб використання капіталу у західноєвропейській країні зменшувалося, а у східноєвропейській країні – збільшувалося. Проте ситуація у точці W залишиться незмінною, якщо національні ринки капіталу сегментовані.

Причини сегментування можуть бути різними. Наприклад, існує контроль за рухом капіталу, і західноєвропейська країна не дозволяє експортувати капітал. Сегментування може відбуватися також на основі трансакційних витрат (включаючи інформаційні). Щоправда, трансакційні витрати втрачають значення через зростаючу інтернаціоналізацію ринків капіталу.

2. Зміна алокації. Умовою подальшого дослідження є те, що у результаті технічного прогресу в західноєвропейській країні підвищується гранична продуктивність капіталу. На рисунку 9.2 у такому випадку зміститься вгору вправо. Отже, західноєвропейська країна збільшує свою частку у світовому фонді капіталу. Такий же результат буде отримано при збільшенні пропозиції праці або зменшенні податків на капітал у західноєвропейській країні.

Розглянуті ситуації свідчать про наявність різних шляхів зміни алокації. Крім технічного прогресу, збільшення пропозиції праці та зменшення податків на капітал суттєвими можуть виявитися й інші рішення на рівні держави або підприємства. Характерною є ситуація з енергетичними ресурсами. Якщо західноєвропейська країна імпортує електроенергію, ціни на яку зростають, то основний капітал знецінюється, і крива західноєвропейської країни зміщується вліво.

При моделюванні змін алокації треба передбачити динаміку зростання основного капіталу. Математичне зображення такої умови на рисунку 9.2 буде виражене переміщенням точки О* вправо з відповідним зміщенням разом з нею кривої .

Попередня аргументація концентрувалася на використанні капіталу. Рисунок 9.2 може бути використаний також для того, щоб показати попит на фінансові ресурси для формування капіталу і пропозицію «нового» капіталу. Якщо, скажімо, пропозиція «нового» капіталу в значенні кредитоспроможних фондів західноєвропейської країни дорівнює OW, а східноєвропейської країни – O*W, то оптимальне використання капіталу в світі можна представити так, що західноєвропейська країна експортуватиме величину капіталу TW у Закордон.

Щодо експорту капіталу, то його можна здійснювати у формі прямих інвестицій. При такому підході західноєвропейська країна залишається власником вкладеного у східноєвропейську країну капіталу. Тобто вона створює для себе у Закордоні пайовий капітал. Західноєвропейська країна може надати східноєвропейській країні кредит, і у такому випадку виникає заборгованість. В обох випадках експортують капітал у східноєвропейську країну.

3. Мобільність капіталу або праці. При розгляді мобільності двох (або більше) факторів виробництва постає питання, який фактор повинен переміщуватися для підвищення ефективності його використання. Можна зрівняти реальні заробітні плати в обох країнах і виявити доцільність переміщення робочої сили до тієї країни, де її не вистачає (з України в Німеччину), або капіталу в країну, де відчувається його нестача (з Німеччини в Україну).

4. Ефект мобільності факторів. У попередньому аналізі доведено, що мобільність факторів призводить до зрівнювання реальних цін на них. Приплив певного фактора зміщує криву трансформації на зовні. Якщо, наприклад, переміщується капітал, то крива трансформації пересувається на користь капіталомісткого товару назовні. Встановлюється нова точка виробництва і споживання. При побудові рисунка з кривою трансформації необхідно зважати на те, що країна повинна сплачувати проценти чи дивіденди. За такої умови нова точка споживання перебуватиме всередині нової кривої трансформації.