3. Економічна тотожність сальдо балансу поточних операцій і сальдо балансу руху капіталів

Сальдо балансу поточних операцій і сальдо балансу руху капіталів іноді називають двома сторонами однієї медалі. Це пов'язано з економічною відповідністю, що існує між ними: при незмінній валютній позиції вони повинні відповідати один одному. Математично це моделюють так. Якщо сукупні загальні витрати всіх резидентів

позначити через и, а витрати держави - через С, то

U=C +I + G (15.1)

тобто для чистого суспільного продукту² за ринкових цін у відкритій економіці отримаємо:

Y=С + І + G + Х-Іт; (15.2)

Y = U+Х-Іт. (15.3)

При цьому С характеризує споживчі витрати резидентів як на товари, вироблені у даній країні, так і на імпортні товари, а / означає інвестиційний попит резидентів на імпортні та вироблені у власній країні основні засоби виробництва. Таким чином, U + Х-Іт — сукупні витрати на всі вітчизняні товари. Для сальдо торгового балансу 2^Н отримуємо:

Y- U=Х-Іт = Z^H. (15.4)

Слід виділити два таких випадки:

Y>U - обсяг виробництва країни є більшим, ніж попит резидентів на товари, звідси Х> Іт→Х^Н> 0. Тут є надлишок торгового балансу.

Y<U: попит резидентів на товари перевищує їх випуск; таким чином, Х< Іт→ Z^Н <0. У цьому випадку існує дефіцит торгового балансу.

Якщо у рівнянні 15.2 від обох частин відняти податки і додати чисті трансферти, що надходять з-за кордону, та факторні доходи (Tr) резидентів, то отримаємо:

Y + Tr – T = C + I + (G – T) + (X – Im + Tr). (15.5)

Ліва частина характеризує доходи, що є в розпорядженні резидентів країни. Якщо заощадження приватного сектора визначити як:

S = Y + Tr – T – C,

то маємо

(X – Im + Tr) = S – I + (T – G) (15.6)

Сальдо балансу поточних операцій відповідає надлишку заощаджень над інвестиціями плюс бюджетні надлишки (заощадження країни). Коли існує дефіцит бюджету, то заощадження мають бути більшими, ніж інвестиції, для того, щоб вирівняти баланс поточних операцій. Права частина рівняння 15.6 може також бути позначена як сальдо фінансування. Коли існує дефіцит балансу поточних операцій, то права частина рівняння вказує на «потребу» фінансування країни. Цей дефіцит фінансування при незмінному валютному резерві повинен бути погашений через імпорт капіталів.

4. Формальне вирівнювання платіжного балансу

1. Обліковий характер формального вирівнювання. За принципом подвійних рахунків сальдо балансу поточних операцій і балансу руху капіталів, з одного боку, і сальдо валютного балансу - з іншого повинні бути ідентичними. Це пояснюється наявністю двох альтернатив. Згідно з однією, операції всередині балансу поточного рахунку статей і балансу руху капіталів вирівнюються (наприклад, експорт кредитують, а імпорт оплачують з валютного резерву комерційних банків). Відповідно до другої, за операціями в балансі поточного рахунку повинна бути зроблена зворотна проводка на інвалютному рахунку (наприклад, імпорт товарів і відповідно експорт капіталів спричиняють зменшення валютного резерву Національного банку).

2. Розходження між сальдо балансу поточних операцій і сальдо балансу руху капіталів. Однак описана тотожність на практиці не повинна виникати. Для цього існують три причини. Розходження випливає, по-перше, з того, що внаслідок недостатніх статистичних даних не всі операції можуть бути проведені подвійно за рахунками бухгалтерського обліку. Експорт та імпорт обліковують на основі повідомлень підприємств (зовнішньоторгова статистика). Таким чином, можуть виникнути розходження, які відображають у статті «чисті пропуски і помилки». По-друге, внаслідок розподілу спеціальних прав запозичення збільшуються закордонні боргові зобов'язання Національного банку. По-третє, зміни валютного курсу спричиняють переоцінку валютних запасів у Національному банку (в період девальвації чи ревальвації). Ці контрстатті для зміни закордонної позиції Національного банку, які не зводяться до балансу поточних операцій і руху капіталів, відображені в статті «чисте збільшення офіційних валютних резервів».

3. Сальдо балансу поточних операцій і стаття нетто-майна. Формування платіжного балансу за схемою («+» чи «-») забезпечує формальне вирівнювання платіжного балансу. Цей процес можна відстежувати за виведеними вище моделями. У рівнянні 15.6 ліва частина вказує на те, як змінюється стаття майна Батьківщини щодо Закордону. Коли країна витрачає менше свого доходу, зростають її вимоги за боргами до Закордону. Нетто-вимоги до Закордону можуть складатися з правових підстав фінансового характеру або з валютних резервів. Цим самим на основі обмеження платіжного балансу при сталому валютному курсі отримаємо:

, (15.7)

де означає зміну фінансових титулів (законів, вартості цінних паперів);

- зміну валютних резервів.

З рівнянь 15.6 і 15.7 випливає:

. (15.8)

Надлишок приватних і державних заощаджень над інвестиціями становить приріст вимог до закордону. Якщо відкинути зміну валютної позиції, то надлишок балансу поточних операцій відповідає приросту вимог (експорт капіталів).

4.Сальдо платіжного балансу і валютний баланс. Перепишемо рівняння 15.7, припустивши, що валютний курс сталий, тоді отримаємо:

. (15.9)

Отже, сальдо платіжного балансу Z відповідає сальдо валютного балансу. Платіжний баланс формально завжди зрівнюється з сальдо валютного балансу. Це дає підстави для формального вираження двох закономірностей, що характеризують зв'язок між платіжним і валютним балансами:

а) .

Якщо платіжний баланс має надлишок, то валютні резерви збільшуються.

б) .

В умовах дефіциту платіжного балансу валютні резерви зменшуються.