3. Торгові й неторгові товари

У теорії міжнародної економіки товар розглядають не к продукт виробництва, а як об’єкт попиту і пропозиції. При цьому найважливішими аспектами є обіг і споживання, що повинні діяти з-за кордону. Якщо певного з цих атрибутів нема, товар стає звичайною річчю і перестає бути предметом міжнародної економіки. Отже, особливість міжнародної економіки як науки полягає в тому, що сам факт виробництва й продажу будь-якого товару в тій чи іншій економіці ще не може означати, що ця корисна річ набуває статусу товару в міжнародній торгівлі. Цим міжнародна економіка відрізняється від мікроекономіки, адже остання включає до складу валового внутрішнього продукту поточне виробництво таких продуктів.

У сфері міжнародної торгівлі прийнято ділення товарів на торгові (tradable goods) і неторгові (nontradable goods). До торгових належать товари, які можуть переміщати між країнами. Неторговими товарами вважають такі, які використовують у тій країні, де їх виробляють, і не переміщають між країнами. Як видно з таблиці 7.3, до торгових товарів належать продукти сільського господарства, обробної промисловості і т. ін. До неторгових товарів належить значна частина будівельної продукції, а також багато видів послуг: освіта, охорона здоров’я, комунальні послуги і т. д. Наприклад, ціна масажу або жіночої зачіски в Україні набагато нижча, ніж у США. Однак найбагатшим американцям не спадає на думку літати в Україну, щоб тут зекономити на цій послузі.

Варто зауважити, що англійські терміни tradable goods та nontradable goods перекладають по-різному. У російській мові їх вживають як «торгуемые товары» і «неторгоуемые товары». Україномовні ж підручники користуються термінами «товари, що продаються» і «товари, що не продаються». Вважаємо, що точніше зміст економічних явищ, які обговорюємо у цьому розділі, можна передати термінами «торгові» та «неторгові товари». Саме таке трактування обрали перекладачі термінологічного словника з міжнародної економіки, автором якого є консультант Оксфордського словника англійської мови Джері М Розенбері . Тут читаємо: «nontraded goods and services («неторговые товары и услуги»): товары и услуги, применительно к которым существует предложение и спрос для импорта и экспорта, но торговля ими не ведётся». Однак допустиме вживання термінів «товари, що продаються» та «товари, що не продаються» як синонімів торгових і неторгових товарів.

Таблиця 7.3

Торгові й неторгові товари за класифікацією ООН

Групи товарів	Тип товарів
1.Сільське господарство, полювання, лісове господарство і рибальство 2.Добувна промисловість 3.Обробна промисловість	торгові
4.Комунальні послуги 5.Оптова і роздрібна торгівля, ресторани і готелі 6.Транспортування, зберігання, зв'язок і фінансове посередництво 7.Оборона і обов’язкові соціальні послуги 8.Освіта, охорона здоров’я і громадські роботи 9.Інші комунальні, соціальні і приватні послуги	неторгові

До сучасних класичних моделей концепція торгових і неторгових товарів була включена лише наприкінці 50-х років, хоча ще представники класичного напрямку економічної думки розрізняли їх. вважаючи, що готові продукти є торговими товарами, тоді як ті, що використані для виробництва, - неторговими товарами. Зрозуміло, що межі між торговим і неторговим товаром завжди умовні. Єдиний підхід для аналізу і наукових пошуків падає класифікація, яка прийняла Організація Об'єднаних Націй і яку визнають у всьому світі. Як видно з таблиці 7.3, вона складається з дев'яти великих груп.

Загальне визнання класифікації ООН не означає відходу від певних винятків. Вони існують, і досить суттєві. Хоча будівництво не є у своїй основній масі торговим товаром, достатньо подивитися на споруди музеїв, банків та інші, які реставрували, відремонтували або збудували іноземні фірми, особливо польські, турецькі, югославські, щоб переконатись у протилежному. Багато будов електростанцій, металургійних заводів, житлових будинків, які звели українські фірми і майстри, можна побачити за кордоном. Транспорт також значною мірою втягнуто у міжнародну торгівлю. Абсолютно неторговими послугами є лише ті, які надають або можуть надавати лише всередині країни (тролейбуси, трамваї тощо). Список винятків можна продовжити, їх треба враховувати при розробці моделей міжнародної економіки.

Торгові товари діляться на товари експорту (exportables) та імпорту (importables). Серед товарів експорту виділяють товари реального експорту і субститути експорту - ті вітчизняні товари, які вданий момент продають лише на внутрішньому ринку, але при бажанні можуть продавати й у Закордоні. Товари імпорту складаються з товарів реального імпорту і субститутів імпорту тих національних товарів, якими при бажанні можна замінити іноземні.

Не весь асортимент товарів торгівлі можна реалізувати на міжнародному ринку через недостатню конкурентоспроможність деяких з них. Наприклад, автомобіль «Таврія» або телевізор «Електрон» мають такі споживчі якості, на які за кордоном нема попиту. Цю ситуацію можна поліпшити, якщо здійснити комплекс заходів для зниження витрат і підвищення якості продуктів.

Отже, деякі товари є і мобільними через свою структуру (місцеві послуги) або через високі транспортні витрати (скажімо, квартири). У такому разі йдеться про неторгові товари. Торговими товарами с продукти, якими обмінюються між країнами, тобто експортні та імпортні товари, або товари-субститути експорту й імпорту. На відміну від торгових товарів, внутрішній попит на неторгові товари необхідно через внутрішню пропозицію.

Якщо зростає ціна на неторгові товари щодо торгових товарів р_NH і р_H, то в результаті збільшення попиту на користь неторгових товарів, то галузь з виробництва неторгових товарів пов'язує більше факторів виробництва, які повинні вилучатись з галузі з виробництва торгових товарів. Сектор з виробництва торгових товарів має згортатись. За всіма правилами торгові товари є промисловими продуктами, а неторгові товари складаються з послуг (обмежені територією держави). При цьому при переміщенні уподобань на користь неторгових товарів відбувається деіндустріалізація.

Цікавий випадок деіндустріалізації подавався у літературі під заголовком «голландська хвороба». Суть справи полягала у тому, що у 60-х роках Нідерланди виявили великі запаси природного газу в Північному морі. Природний газ, який до цього вважався неторговим товаром, після відкриття нових родовищ газу і зростання попиту на нього можна віднести до торгових товарів. Але чим більше добувалось і продавалось газу, тим більше зростав реальний курс гульдена і занепадав експорт інших промислових товарів. Це відбувалося тому, що фактори виробництва перетікали з виробництва традиційних торгових товарів у виробництво неторгових товарів (видобування газу). Споживання неторгових товарів зростало. Видобування газу вимагало щораз більше капіталу, технологій, робочої сили. Але єдиний спосіб покрити попит па неторгові товари - збільшення їх виробництва. Це можна зробити лише за рахунок скорочення випуску торгових товарів, що і відбулось. Ресурсний бум також спостерігався у Норвегії та Великобританії (нафта) і Австралії (природна сировина).

Взаємозв'язок між торговими і неторговими товарами на прикладі ресурсного буму відображається наступним чином:

де Q_H - обсяг торгових товарів; Q_R - обсяг ресурсів; Р_R - ціна ресурсів; Q_X - обсяг експортних товарів; Р_X - ціна на експортні товари.

Ресурсний бум зміщує трансформаційну криву вгору (рис. 7.2).

У вихідному положенні ресурсна країна знаходиться в точці А, причому і показує цінове співвідношення між торговими і неторговими товарами. Для спрощення припустимо, що ресурсний сектор є експортним анклавом і що при його розширенні не відлучаються фактори виробництва з інших секторів. Коли б відносна ціна між торговими і неторговими товарами залишилась як у вихідному положенні, то точкою виробництва була б точка А'. Оскільки в результаті ресурсного буму зростає національний доход і збільшується еластичність попиту по доходу на торгові товари, то точка виробництва А' і точка споживання С розходяться. Ринкова рівновага при виробництві торгових товарів передбачає, що відносна ціна р_H /р_NH повинна зменшитися, стимул для виробництва неторгових товарів має зрости. Отже, нова рівновага встановлюється у точці D. Сектор неторгових товарів розширюється, а галузь традиційних торгових товарів згортається (з точки А до D'). З цього виходить, що перед ресурсним бумом торгові товари в основному були промисловими, і тому відбувається деіндустріалізація народного господарства.

Рисунок 7.2.

Торгові й неторгові товари

Нехай у вихідному становищі рівень виробництва перебуває у точці А, тоді співвідношення цін торгових і неторгових товарів р_H /р_NH=tgα = Q_NH/Q_H. Якщо країна переживає ресурсний бум і ресурсний сектор стає експортним, то при tgα (сталому) точкою виробництва буде точка А′. Зростання експорту ресурсних товарів призведе до збільшення національного доходу, зростання споживання (С), зниження р_H /р_NH (за рахунок ↓ р_H та ↑ р_NH), підвищення пропозиції неторгових товарів і утворення нової рівноваги в точці D. Розширення виробництва неторгових товарів за рахунок скорочення торгових товарів призводить до деіндустріалізації народного господарства (виробництво переходить у точку D′).

При змінах обмінного курсу відіграє роль відмінність торгових і неторгових товарів, наприклад, девальвація національної валюти призводить до подорожчання торгових товарів у національній валюті (експортного товару і товару-субституту імпорту). Разом з цим підвищується відносна ціна на користь неторгових товарів, і номінальна девальвація супроводжується реальною девальвацією. Структура виробництва зміщується на користь торгових товарів (див. тему 18).