6. Як впливають зовнішньоторговельні зв’язки на стабільність усередині країни?

У відкритій економіці на рівень цін і зайнятість впливає також розвиток в інших країнах. Виникає проблема конфлікту цілей між внутрішньою стабільністю і вирівнюванням платіжного балансу. Чи впливають зовнішньоторговельні зв’язки на дієвість стабілізаційного інструментарію? Як імпортують інфляцію у відкриту економіку? Чи вплинула далекосхідна криза на економічні процеси і стан економіки в Україні? Якого впливу ззовні зазнає ситуація в сфері зайнятості у відкритій економіці? Чи можемо ми відмежуватися від світової кон’юнктури? Яка функція відведена плаваючим валютним курсам при відмежуванні від зовнішнього світу?

7. Які «правила гри» слід розробити для світового господарства?

На обмін товарами, рішення щодо місцезнаходження, рух факторів та монетарні процеси і їхню дію впливають задані інституціональні умови. Як повинен виглядати світовий економічний порядок? Які інституціональні правила, тобто які порядкові рамки мають регулювати міжнародний поділ праці? Як країни з перехідною економікою у Центральній і Східній Європі можуть інтегруватись у світове господарство? Яку стратегію інтеграції треба обрати Україні і чи варто їй ставити стратегічну мету входження у Європейський Союз? Які риси повинна мати світова валютна система?

Поставлені тут проблеми відбивають три блоки, що становлять зміст міжнародної економіки як науки і навчальної дисципліни. В концепції, сформованій у Тернопільській академії народного господарства, ними є:

1. теорія міжнародної торгівлі;

2. міжнародні фінанси;

3. зовнішньоекономічна політика.

3. Міжнародна торгівля як головна складова міжнародної економіки

Запитання «чому?» може поступово в процесі вивчення матеріалу відійти у книзі на другий план з огляду на таблиці, схеми й аналітичні роздуми. Тому необхідно щонайменше дати попередню відповідь на запитання, чому існує зовнішня торгівля.

Обмін товарами між економічними суб’єктами різних країн має сенс тому, що він – подібно до процесу обміну, в межах одного народного господарства – дає окремому індивідуумові переваги в обміні.

Введення зовнішньої торгівлі розширює можливості обміну. Разом з тим, зовнішня торгівля уможливлює також зростаючу спеціалізацію окремих країн у виробництві й використанні виробничих переваг (так звані переваги спеціалізації). Ці переваги від торгівлі, врешті, мають не лише окремі економічні суб’єкти, а й країни в цілому.

Перевагу зовнішньої торгівлі можна зрозуміти ще з іншої точки зору: обмін товарами ліквідовує обмеження. Ми знаємо, що у закритій економіці споживання не може виходити за межі кривої виробничих можливостей (трансформаційної кривої). Зокрема, економіка може спожити лише той обсяг товарів, який лежить у межах її виробництва. А за умов зовнішньої торгівлі країна може розширювати свої потенційні можливості у споживанні, які виходитимуть за межі трансформаційної кривої. Але при цьому не повинно складатись враження, що зовнішня торгівля «диво-засобом», який усуває всі обмеження, а саме – вимогу щодо вирівняного платіжного балансу.

Наведені аргументи стосуються економічних переваг, які постають із зовнішньої торгівлі. Міжнародна торгівля означає також, що завдяки закордонній продукції – як, наприклад, книги – можна ознайомитись з іншими ідеями і що шляхом експорту товарів можна отримати валюту, без кої неможливо перебувати за кордоном. Зовнішня торгівля створює таким чином індивідуумам простір для переміщень, що певною мірою пов’язано з метою свободи економічної політики. Значення даного аргументу можна усвідомити, уявивши собі сценарій валютних обмежень. Завдяки державному валютному «раціонуванню» звужується простір переміщень економічних суб’єктів. Можна уявити собі ситуацію, коли інструмент валютного контролю залучають для того, щоб унеможливити придбання закордонної продукції і обмежити чи взагалі заборонити вільне переміщення людей поза державні кордони.

Які наслідки може мати поширена в Україні практика обмеження зовнішньої торгівлі у формі критичного імпорту? Зовнішню торгівлю у цьому розумінні можна інтерпретувати як елемент «відкритого суспільства» з найважливішою ознакою – «змаганням його членів за місце, яке вони повинні зайняти». Тому не дивно, що «закриті суспільства» схильні контролювати та обмежувати зовнішню торгівлю. Нарешті, треба згадати той аргумент, що обмін товарами, рух факторів виробництва та взаємопов’язаний таким чином контакт індивідуумів і є завдяки цьому основою для більш мирного світу. Обмінюватися товарами краще, ніж воювати. Наскільки цей аргумент важливий, нехай розмірковує читач.