4.2. Теорія периферійної економіки

Такі роздуми в спорідненій формі містяться у тезі про периферійну економіку, яку Пребіш розробив дія пояснення ситуації в Південній Америці. Пребіш розрізняє центр - індустріальні країни, які експортують промислові товари та імпортують сировину й деяку аграрну продукцію, і периферію - країни, що, розвиваються. Наступні аргументи Пребіш наводить на користь того, що торгові умови країн, які розвиваються, мають погіршитися.

1. Еластичність. Для периферійних країн еластичність попиту за доходом щодо експортних товарів є малою. Тому попит на ці товари з часом незначно зростає. Цінова еластичність попиту на експортні товари країн, що розвиваються, у «центрі» також порівняно мала, тобто не спостерігатимуться великі зміни обсягів, якщо зміниться ціна. У результаті збільшення кількості населення та необхідності індустріалізуватись обсяг імпорту країн, що розвиваються, є високим, тобто на периферії існує сильний попит на імпортні товари. Торгові умови в такій ситуації повинні погіршитися. Цей аспект тези Пребіша співпадає з нашим аналізом. Якщо згадані умови виконують, мінове співвідношення країн, що розвиваються, погіршиться. Пребіш наводить ще ряд аргументів.

2. Форми ринку. В центрі промисловість монополізована; на периферії експортні галузі перебувають в умовах досконалої конкуренції. Теза ґрунтується на тому, що монополістичні умови ринку підвищують ціну експорту, І тому поліпшуються торгові умови індустріальної країни. Цю тезу відразу не сприймали. Якщо споживач орієнтується на різниці в цінах, то вища експортна ціна за умовою 3.2 означає менші експортні шанси для центру. Аналіз Пребіша підтверджується тільки тоді, коли монополія стикається з порівняно постійним попитом на периферії. У даному випадку монополіст може встановлювати високі ціни. Отже, ця аргументація зводиться до невигідних умов попиту в країнах, що розвиваються, як до вирішальної проблеми.

Питання, на скільки вищі ціни може встановити монополія, ніж підприємство в умовах досконалої конкуренції, в аналізі залишається відкритим. Але необхідно розуміти, що звичайне статичне порівняння досконалої конкуренції з монополією (ціна = граничним витратам) є досить наївним, ситуація з витратами взагалі непорівнянна. Тут необхідна теорія ринкових форм та економічного розвитку, в якій треба розглядати питання, як форма організації ринкових відносин впливає на розвиток продуктивності. В загальному ОПЕК показала, що монополістичні структури можуть існувати і на периферії.

3. Профспілки. Периферія має слабкі профспілки, центр - порівняно сильні. Оскільки на периферії профспілки слабкі, то її підприємства можуть реагувати на «придушені» експортні ціни зниженням ставки заробітної плати. Через зниження чи припинення зростання зарплати підприємства на периферії можуть свої ціни знижувати або утримувати на тому ж рівні. З іншого боку, діяльність профспілок у центрі впливає на зростання цін експортних товарів, які реалізують на периферії. Але це знову ж таки можливе лише за відповідних умов попиту. Зрештою, позиція профспілок у 1980-х роках у центрі (США, Великобританія) похитнулася.

4. Кон'юнктурний Цикл. У часи високої кон'юнктури зростають ціни, прибутки та зарплата (прибутки зростають швидше, ніж зарплата). Частина прибутків потрапляє на периферію, тому що попит на сировину підвищується. Оскільки пропозиція на периферії менш еластична, ніж у центрі, то зростання цін у центрі відбувається повільніше, ніж на периферії. Отже, звідси випливає висновок, що ціни на периферії під час буму зростають швидше, ніж у центрі.

Під час спаду вимальовується асиметрична картина. Оскільки зарплата в центрі за рахунок активності профспілок є фіксованою, то ціни не спадають або майже не спадають. Прибутки в центрі будуть зменшуватися, що призведе до зменшення попиту на ресурси, які імпортують з периферії. Підприємства на периферії повинні дещо здати свої позиції, тому що тут нема сильних профспілок, які б утримували зарплату на певному рівні. Ціни на периферії під час спаду зменшуються швидше, ніж у центрі.

Ця аргументація може обґрунтувати циклічні коливання відносин обміну в країні, що розвивається, однак вона точно не показує, що в кінці кон'юнктурного циклу мінове співвідношення для країни, що розвивається, зменшилося чи збільшилося.

5. Торгова політика центру. Технічний прогрес не реалізується у центрі рівномірно в верх секторах. Сектори з високим рівнем технічного прогресу можуть платити вищу зарплату; її використовуватимуть і в секторах, що не мають значного зростання продуктивності. Ці сектори можуть втратити свою порівняльну перевагу та конкурентоспроможність внаслідок збільшення витрат на зарплату. Тоді вони політичними методами добиватимуться обмеження імпорту та рестриктивно-адміністративної торговельної політики й обмежуватимуть експортні можливості периферії. Через це торгові умови країн, що розвиваються, можуть погіршитися.