6. Порівняльні цінові переваги

Коли валютний курс коливається у межах автаркійних цін, то умова для торгівлі, яка задана у рівнянні 3.1 (країна І експортує товар 1 та імпортує товар 2), перетворюється у

.

Якщо переписати цю умову по-іншому, то отримаємо:

або (3.2)

Твердження щодо тою, що умовою виходу на світовий ринок t наявність порівняльної цінової переваги. Зовнішню торгівлю здійснюють тоді, коли у країни є порівняльні цінові переваги.

Щоб зрозуміти перехід від умови 3.1 до умови 3.2, треба усвідомити таке: абсолютні цінові переваги (умова 3.1) визначені шляхом порівняння абсолютних цін на товари, які наведені у валюті певної країни (наприклад, у гривнях). Отже, ці абсолютні ціни товарів мають співвимір (UAH/ME). Якщо - записати умову 3.1 з огляду на співвиміри, то отримаємо:

На противагу цьому відносні цінові переваги визначені шляхом порівняння цін товарів. Співвідношення цін товарів р₁/р₂ вимірюється:

,

тобто воно показує, скільки товару 2 можна отримати за одиницю товару 1. Якщо записати умову 3.2 з вимірами, вона набуде вигляду:

.

Умова 3.2 стосується випадку, коли товар 1 на Батьківщині порівняно дешевший, тобто при автаркії на Батьківщині за одиницю товару 1 ми отримуємо меншу кількість товару 2, ніж у Закордоні. Іншими словами, за одиницю товару 1 в країні І слід віддати менше товару 2. Це, зокрема, пояснюється тим, що на Батьківщині товар 1 можна виробити з меншими затратами, або він не користується надто великим попитом. З іншого боку, умова 3.2 свідчить про те, що товар 2 у Закордоні порівняно дешевий.

Шляхом міркувань ми показали, що абсолютні цінові переваги як умова для торгівлі можуть бути переведені в порівняльні цінові переваги. Розглянемо такий приклад. Нехай при автаркії абсолютні ціни товарів дорівнюють: , , та ; тоді порівняльне відношення цін має вигляд:

,

тобто ми очікуємо, що країна І експортує товар 1, а країна II - товар 2. Проте при курсі долара (UAH/$) 2:1 країна І має абсолютну цінову перевагу для обох товарів, а саме: 1 < 0,8 х 2 = 1,6 для товару 1 і 3 < 1,8 х 2 = 3,6 для товару 2. Країна І, таким чином, могла б експортувати обидва товари, а це суперечить твердженню про порівняльні цінові переваги.

Щоб не виникла ця суперечність при плаваючому валютному курсі, можна міркувати таким чином. Якщо у наведеній вище ситуації обидва товари в країні І дешевші, у США виникає великий попит на гривні. Тобто, при заданому курсі вони пропонують значну суму доларів, у той час, коли попит на валюту дорівнює нулю. Курс долара повинен впасти. Однак тоді американці змушені витратити на гривні більше доларів. Гривня для них подорожчає. При курсі долара 1,5:1 в Україні все ще існує абсолютна цінова перевага для товару 1 (1 < 1,5 • 0,8 = 1,2). На противагу цьому в США тепер є абсолютна цінова перевага для товару 2 (3 >1,8 • 1,5 = 2,7). Слід зважити на те, що в даному прикладі валютний курс w 1,5:1 лежить між відносними автаркійними цінами, отже, = 1/0,8< w < 3/1,8 = .

Твердження про здатність валютного курсу перетворювати порівняльні цінові переваги в абсолютні. Валютний курс перетворює порівняльні цінові переваги в абсолютні. При цьому припускають, що попит країни на валюту залежить лише від її попиту на імпорт.

Припустимо, що в обох країнах однакове співвідношення цін, але одна з них має абсолютні цінові переваги щодо обох товарів. Тоді торгівлю не можна здійснювати. Нехай р₁ = 1, р₂= 2; = 0,8 і = 1,6. Відносна ціна при автаркії в обох країнах однакова. Батьківщина за умов валютного курсу 2:1 експортувала б обидва товари; як наслідок, гривню слід ревальвувати. Ця ревальвація триватиме доти, доки не зникне абсолютна цінова перевага Батьківщини.

Нам вдалося звести абсолютні ціни товарів до порівняльних або відносних цінових переваг, які визначають як відношення обсягів товарів. У наступних темах наведена модель, де абсолютні ціни товарів, разом з тим і гроші, не відіграють ніякої ролі, тобто ми розглядаємо реальну міжнародну економіку. На противагу цьому в другій частині книги на передній план вийдуть гроші й абсолютні ціни товарів (валютні курси). У даному випадку йдеться про монетарну міжнародну економіку.

Умова 3.1 - центральна вихідна точка теорії зовнішньої торгівлі. У наступних темах 4 і 5 зроблена спроба детальніше проаналізувати умову 3.1 і навести кон'юнктуру економічної дійсності, за якої виконується умова для торгівлі.