Пол Ентоні Самуельсон

(1915- )

Пол Е. Самуельсон є одним з найвідоміших сучасних економістів у США завдяки не лише своїм дослідженням протягом останнього півстоліття, а й успіхові своєї книги «Економікс», з якої мільйони студентів розпочали вивчення економіки. Він народивсь у Гері, Індіана, в 1915 році, згодом навчався в різних середніх школах, а потім вступив у Чиказький університет у віці 17-и років. Після його закінчення він вступив до Гарвардської школи післядипломної освіти, де вивчав економіку протягом п'яти років. Його докторську дисертацію досі вважають конструктивною роботою з висвітлення математичних основ теоретичної економіки. Він отримав посаду на кафедрі Масачуссетського інституту технології в 1940 році. Він писав роботи з мікроекономічній теорії, теорії споживання, економіки добробуту, теорії капіталу, динаміки і загальної рівноваги, фінансів, макроекономіки та міжнародної торгівлі.

Можливо, він є найвідомішим у галузі торгівлі за свою роботу щодо теореми Гекшера-Оліна (на яку часто посилаються як на модель Гекшера - Оліна - Самуельсона), що зосереджується на вирівнянні ціни на фактори виробництва, і за теорему Столпера -Самуельсона щодо розподільчих ефектів торгівлі. Він був нагороджений Нобелівською премією в економіці у 1970 році й отримав усі найголовніші нагороди в галузі економіки.

Тема 7 парадокс леонтьєва та багатофакторне моделювання міжнародної торгівлі

Леонтьев показав, що заміщення характерного набору імпортних товарів США вимагало на 30% більше капіталу в розрахунку на одного робітника за рік, ніж той самий набір експортних товарів США.

Френклін РУТ, Антон ФІЛІПЕНКО

План

1. Парадокс Леонтьєва, або емпірична перевірка теорії Гекшера-Оліна.

2. Розширення моделі Гекшера-Оліна.

3. Торгові й неторгові товари.

4. Торгівля послугами.

5. Специфічні фактори виробництва.

6. Спеціалізоване виробництво.

7. Ризики.

1. Ієрархія при вертикальній інтеграції країн і всередині мультинаціональних корпорацій.

8. Динамічні аспекти міжнародної і торгівлі .

1. Парадокс Леонтьєва, або емпірична перевірка теорії Гекшера - Оліна

Теоретичні концепції міжнародної торгівлі завжди при можливості піддавали емпіричним перевіркам. Ще Адам Сміт і Давід Рікардо використовували результати історичних спостережень і статистичні лані для підтвердження своїх тверджень. Щодо теореми Гекшера - Оліна. то впродовж багатьох років після сформулювати не існувало можливостей для перевірки її на практичному матеріалі , що не було достатньої інформації про виробничі зв'язки між окремими виробництвами та галузями. Тому залишалися довго відкритими питання: чи можна за допомогою теорії Гекшера-Оліна пояснити конкретні події та спрогнозувати певну тенденцію на майбутні або. іншими словами, чи допустима імплікація моделі у реальність?

Як альтернативну можливість часто пропонують студентам перевірні припущення, а потім визначній відхилення у теоретичних твердженнях, якщо ЦІ припущення не узгоджуються з реальністю. Для обговорення залежності моделі від припущень необхідно мати інформацію про те. як змінюється прогноз зі зміною цього припущення. Важливою і є емпірична інформація про силу твердження.

Для емпіричної перевірки теорії Гекшера-Оліна необхідно виміряти такі величини:

а) забезпеченість країни факторами виробництва:

б) місткість факторів виробництва в окремих секторах цих країн;

в) товарні потоки між країнами.

При емпіричних дослідженнях немає такої інформації у «чистому» вигляді. Тому необхідно визначити, які величини за певних умов можна визнати достатніми. Позитивним прикладом нього є дослідження твердження Гекшера-Оліна через парадокс Леонтьєва, яке було проведене для США. Твердження Гекшера - Оліна прогнозує, що країна, де домінує фактор «капітал», експортує капіталомісткий товар й імпортує трудомісткий. Учені доводять, що США платять високу заробітну типу і мають у розпорядженні багато капіталу, отже. CUJA є країною, де домінує фактор «капітал». Тому треба очікувати, згідно з твердженням Гекшера-Оліна, що США будуть експортувати капіталомісткі товари й імпортувати трудомісткі.

Дослідження можна було б провести легко, якщо визначити, що експорт капіталомістким, а імпорт трудомістким, але відсутність статистичних матеріалів не дозволяє це зробити. Тому потрібно знайти інші способи вираження місткості факторів експорту п імпорту.

Емпірично тестувати висновки Гекшера-Оліна пробували неодноразово. І її спроби то підтверджували теорію, то спростовували її. Але авторам завжди бракувало переконливості. Найбільш акуратно і коректно дослідження теореми Гекшера-Оліна провів у І953 рот американський вчений російського походження Василь Леонтьєв. Саме завдяки своїй педантичній точності й скрупульозності, помноженій на наукову компетентність, він зумів переконливо довести, що теорія співвідношення факторів Гекшера-Оліна за певних умов не підтверджується па практиці.

На думку Леонтьева, економічні концепції безглузді, якщо їх неможливо спостерігати й вимірювати. Тому серед інших теорій він намагався перевірити і теорію Гекшера-Оліна. Для цього визначав використання праці й капіталу у виробництві експортних та імпортних товарів. Зокрема, В. Леонтьев з'ясовував обсяг факторів виробництва, що вивільняться, якщо США зменшать як свій експорт, так й імпорт на 1 мли. доларів. Це питання вчений аналізував за допомогою даних про структуру експорту й імпорту в 1947 році на основі моделі «витрати-випуск» для 200 секторів. Проблема полягає в тому, скільки факторів залучено для виробництва експорту й імпорту.

Капіталомісткість імпортних товарів потрібно було б визначити на основі даних країн-експортерів США. Оскільки у розпорядженні Леонтьева були лише статистичні дані США, то він ввів допоміжну гіпотезу, що капіталомісткість імпортних товарів можна порівнювати з вітчизняними субститутами імпорту. Він вважав, що факторомісткість товарів-субститутів імпорту ідентична з факторомісткісю імпортних товарів. Це припущення не діє тоді, коли США не виготовляють деякі товари-субститути імпорту (чай, кава, джут) і відповідно вони виключалися з розгляду

Треба відзначити, що В. Леонтьєв проводив своє дослідження після закінчення Другої світової війни, коли ні в кого не викликало сумніву, що США є країною з надлишком капіталу порівняно з іншими державами. Адже саме США ще до війни мали високорозвинену капіталомістку промисловість, у роки війни вона розвинулася ще сильніше, а після війни на фоні інших країн, які відновлювали свої зруйновані виробничі потужності, перевага США у забезпеченості капіталом виглядала неперевершеною. Тому в Леонтьєва не було великих сумнівів щодо отримання в результаті дослідження емпіричного підтвердження висновку Гекшера-Оліна. Фактично він порівняв співвідношення капіталу і праці, які є необхідними для виробництва одиниці американського імпорту (К/А) із співвідношенням капіталу і праці для виробництва одиниці американського експорту (К/А) . Відповідно до цього співвідношення, яке отримало назву «статистика Леонтьєва» (Leontiev statistics), країну вважають капіталонасиченою, якщо:

Країну вважають праценасиченою, якщо:

.

Результати досліджень, які провів В. Леонтьєв, виявилися несподіваними, бо вони не підтвердили попереднього припущення, що США експортують капіталомісткі товари, а імпортують трудомісткі. Згідно з отриманими розрахунками виробництво експорних товарів в обсязі 1 млн. дол. супроводжувалося витратами капіталу в сумі 2,35 мли. дол. та праці в розмірі 1 82,3 року, тобто співвідношення цих виробничих ресурсів становило 14 000 дол. : 1 рік праці (2, 55 мли. дол. : 182,3 року).

Аналогічне співвідношення за імпортозамінниками становило 18200 дол. : 1 рік праці. Отже, загальне співвідношення (К / А) т : (К / А) х дорівнювало 1,3. Іншими словами, висновок, який, здавалося, можна було майже безпомилково передбачити, не підтвердився - американський експорт у 1947 році був у 1,3 раза трудомісткішим від імпорту.

Економіко- математнчна постановка проблеми та її розв'язання, які здійснив В. Леонтьєв, полягали в наступному. Якщо припущення про ідентичність капіталомісткості імпортних товарів з вітчизняними субститутами імпорту було першою допоміжною гіпотезою, то другою була умова (припущення пропорційності), що частки окремих товарів в експортній та імпортній структурі залишаються сталими. Якщо автомобілі становлять 20% загального експорту, то при зменшенні загального експорту па 1 млн. дол. зменшується експорт автомобілів на 200 тис. дол.

Коли сконцентруємо свою увагу на експорті, то через його зменшення на 1 млн. дол. відбувається зменшення секторальних випусків. Тоді можна зробити висновок щодо вивільнених факторів виробництва.

Якщо позначимо X_і як скорочення попиту на експорт і опишемо коефіцієнтами «витрати-випуск» а_ik виробничу структуру (третя допоміжна гіпотеза), та іде:

або у вигляді матриці:

(І -и)q = х,

з якої знайдемо розв'язок:

q= (1 – и)^-1 ,

де q - зниження рівня випуску секторів 1 …n, яке йде після скорочення попиту на експорт.

Якщо припустити, що необхідним є фіксоване впровадження праці й капіталу на одиницю випуску (четверта гіпотеза), яке визначають через , то можна обчислити для даного ц вектор вивільнення факторів виробництва B_x, а саме:

.

При цьому вираз для визначення вивільнення факторів виробництва при скороченні експорту є таким:

В _х = и^{L,K q} = и^L,K (I - и)^-1 .

Аналогічно вираз для вітчизняних субститутів імпорту:

B_M = и^{L,K q} = и^L,K (I - и)^-1

де B_M - обсяг вивільнених факторів виробництва при скороченні імпорту;

- скорочений обсяг імпорту.

Леонтьєв прийшов до такого результату: загальні витрати фактора «праця» і у виробництві експортних товарів (А_x ) є більшими, ніж у виробництві товарів-субститутів імпорту (А_M):

А_Х>А_М і К _Х<К_М,

тобто використання капіталу для експортних товарів (К _х) менше, ніж для товарів субститутів імпорту (К_м). При цьому :

тобто k_X<k_M.

Капіталомісткість сектора з виробництва товарів-субститутів імпорту є більшою, ніж капіталомісткість сектора з виробництва експортних товарів.

ВИСНОВОК: США експортують трудомісткі тонарм іі імпортують капіталомісткі. Оскільки цей результат є протилежним до моделі Геншера-Оліна, то можна охарактеризувати його як парадокс Леонтьева.

На перший погляд парадокс Леонтьєва суперечні , твердженням Геншера-Оліна. Але цей висновок можна при точному аналізі спростувати.

1. Леонтьєв змушений був вести ряд допоміжних гіпотез для того, щоб вивести свій парадокс, а саме: порівняння місткості факторів виробництва імпортних товарів з товарами-субститутами імпорту. Оскільки теорію Геншера-Оліна необхідно спростовувати не через встановлення спостереження, а за допомогою інших гіпотез, то потрібно впевнитися, що вони мають вищий ступінь надійності.

1. Дослідження Леонтьева не ставить в основу чіткий операційний аналіз «достатку факторів виробництва». Доки це поняті я є інтуїтивним і не досить зрозумілим, доти не може бути жодного спростування твердження Гекшера-Оліна.

Особливою проблемою при визначенні достатку факторів виробництва . І тому людський капітал і ефективність капіталу можуть впливати на твердження про відносне оснащення k > k та спотворювати його. Наприклад, висока ефективність праці веде до низької капіталомісткості. При визначенні достатку факторів беруть до уваги людський капітал і показники ефективності'. У цьому випадку не повинно виникати протиріччя щодо результатів Геншера -Оліна.

Теорема Геншера-Оліна і дослідження Леонтьєва базуються на двофакторний моделі. Леонтьєв вказує парадокс треба було ó брати до уваги обсяги інших факторів, таких як земля, природні ресурси, врешті, також і суспільна та економічна системи.

Деякі дослідження свідчать, що часі на експорту однієї галузі економіки в загальному виробництві США залежить від частки як висококваліфікованих робітників у загальній їх кількості, так і витрат па дослідження та розвиток згаданої галузі економіки. Ці дослідження дають змогу зробити висновок, що експорт США ( таким, який містить людський капітал, і що пере формульована гіпотеза Геншера-Оліна. яка враховує ефективність факторів виробництва, може відповідати дійсності.

2. Дослідження Леонтьєва стосуються однієї країни. Ідеально він мав би розглянути торгові потоки між багатьма народними господарствами. Крім цього, є ряд досліджень про зовнішню торгівлю Індії, колишньої НДР, Японії, Канади, які досягли прогресу в науці. У цих працях проаналізовані відносини між двома країнами. Деякі зі згаданих досліджень підтвердили парадокс Леонтьєва.

3. Відомо, що при визначенні забезпеченості факторів к* > к умови попиту можуть звести нанівець твердження Геншера-Оліна. Припустимо, що країна, де домінують фактор «капітал», надає перевагу торгівлі капіталомісткими товарами. її попит на капіталомісткі товари може бути таким великим, що вона почне імпортувати їх. У цьому випадку теорема Гекшера-Оліна може не відповідати дійсності. Прийняття до уваги фактора попиту привело б у відповідність з дійсністю модифіковане твердження Геншера- Оліна. Також тут може відігравати свою роль різкий перехід місткостей факторів.

5. Більшістю імпортованих товарів США в 1947 році були нафта, мідь, метали, паперова продукція, природна сировина. Виробництво згаданих товарів є капіталомістким. Ці продукти імпортували тому, що США не могли виробляти їх взагалі або в достатній кількості. Отже, те, що США імпортували згадані товари, не було спричинене їх капіталомісткістю. Ці товари є ресурсномісткими.

6. Емпіричні дослідження свідчать, що і в 1967 року парадокс Леонтьєва більше не виявляється . Як висновок випливає, що при зміні положень концепції, наприклад, визначення забезпеченості факторами виробництва та врахування інших факторів, таких, як умов попиту і заходів зовнішньоторгової політики, твердження Гекшера - Оліна могло б бути правилі,ним. Емпірична перевірка гіпотези Гекшера - Оліна через теорію Леонтьєва була стимулом, щоб шукати наступні твердження, які б пояснили дане питання . Наведенні міркування щодо сумнівності, а можливо й помилковості результатів, які отримав Леонтьєв, можна продовжити. Кожен з аргументів додавав нових знань до загальної теорії зовнішньої торгівлі. З одного боку, Леонтьєв показав, що, всупереч теорії, праце надлишкові країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонадлишкові країни - трудомістку.

З другого боку, парадокс Леонтьєва залишив без відповіді численні питання. Проте це дає достатньо підстав стверджувати, що парадокс Леонтьєва продовжує служити серйозним попередженням прямолінійному використанню теорії Гекшера - Оліна на практиці.