111. Порядок провадження у справах про суспільно небезпечні діяння, що вчинені особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності

Чинне законодавство, зокрема ЦК, диференціює дітей залежно від віку на малолітніх та неповнолітніх, наділяючи їх певним об­сягом цивільної дієздатності. Кореспондуючи з нормами ЦК, КК передбачає певні особливості відповідальності неповнолітніх різних вікових груп, а КПК певні особливості провадження у відповідних кримінальних справах. В Україні кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнад­цять років (ч. 1 ст. 22 КК). За окремі злочини, передбачені ч. 2 ст. 22 КК, кримінальна відповідальність може наставати з чотирнад­цяти років. Якщо ж особа не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку, кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю (п. 5 ч. 1 ст. 6 КПК). У разі, коли встановлено, що злочин вчинила особа у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, слідчий після ознайомлення неповно­літнього, його батьків або осіб, що їх замінюють, з матеріалами порушеної кримінальної справи, не притягуючи малолітнього як обвинуваченого, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до нього примусових заходів виховного характеру (далі по тексту — ПЗВХ) і надсилає ці матеріали проку­рору (ст. V КПК).

Малолітні не є суб'єктами злочину, вони не можуть бути притяг­нуті до кримінальної відповідальності. Разом із тим КК передбачає певні матеріальні підстави їх відповідальності за вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме: суд застосовує до особи, яка до досяг­нення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, ПЗВХ, перелік яких визна­чений у ст. 105 КК (ст. 97 КК).

Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, при цьому вони мають право користуватися послугами за­хисника. Відповідно до п. 6 ст. 45 КПК участь захисника у справах цієї категорії є обов'язковою з моменту першого допиту неповно­літнього.

Якщо виникла необхідність негайно ізолювати малолітнього, який вчинив суспільно небезпечне діяння, то його може бути по­міщено у приймальник-розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб. Цей строк за наявності підстав може бути продовжено рішенням суду ще до 30 діб. При цьому законодавець висуває пев­ні умови застосування зазначеного заходу примусу: а) це можливо, коли санкція статті КК, за якою обвинувачується малолітній, пе­редбачає покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років; б) є підстави вважати, що малолітній буде ухилятися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати протиправну ді­яльність; в) зазначена процедура відбувається шляхом подачі по­дання слідчим або органом дізнання, погодженим прокурором, до суду і вирішується негайно. Участь захисника в цьому разі забез­печується з моменту поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник. На рішення суду прокурором, законним представ­ником, захисником неповнолітнього та самим неповнолітнім про­тягом трьох діб з дня ухвалення такого рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє вико­нання рішення суду про поміщення дитини у приймальник-розподільник для дітей.

Справу, що надійшла від прокурора до суду в порядку, передба­ченому ст. Т КПК, голова суду, якщо він згоден із рішенням, прий­нятим слідчим або прокурором, призначає до розгляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди повертає прокурору. Розгляд справ зазначеної категорії відбувається за загаль­ними правилами у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора і захисника. Після закінчення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор і захисник. На підставі дослідження матеріалів справи суд приймає рішення про застосуван­ня ПЗВХ.