53. Застава як запобіжний захід. Підстави і порядок застосування

Підстави, умови та порядок застосування застави регулюються статтями 154', 165 КПК, а також роз'яснені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. № 6 «Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу».

Застава є запобіжним заходом, сутність якого полягає у вне­сенні коштів у національній грошовій одиниці на спеціальний рахунок, визначений у порядку, затвердженому Кабінетом Міні­стрів України, з метою забезпечення належної поведінки особи, щодо якої застосовано запобіжний захід, її явки за викликом до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також виконання інших покладених на неї обов'язків, передбачених статтею 149^і КПК, з умовою звернення внесених коштів у доход держави в ра­зі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 154' КПК). Таким чином, державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей, які є предметом застави, у разі невиконання особою, щодо якої застосовано цей захід, визначених законом обов'язків. Свобода підозрюваного, об­винуваченого, підсудного при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат, оскільки вне­сені на спеціальний рахунок гроші можуть бути звернені на ко­ристь держави.

За своїм змістом застава спрямована на досягнення конкретної мети — забезпечити явку та належну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Але в окремих випадках можливе й від­шкодування завданої злочином шкоди із суми застави.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинува­ченим, підсудним, так і іншою фізичною чи юридичною особою (за винятком осіб державної або комунальної власності або тих, що фінансуються з місцевого, державного бюджету, бюджету АРК, або у статутному капіталі яких є частка державної, комунальної влас­ності або яка належить державному, комунальному суб'єкту госпо­дарювання).

Предметом застави можуть бути тільки гроші. Розмір застави ви­значається суддею, судом з урахуванням обставин справи, майнового стану та інших даних про підозрюваного, обвинуваченого, підсудно­го. Розмір застави визначається у таких межах:

1. щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні зло­чину невеликої або середньої тяжкості, — від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2. щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжко­го злочину, — від тисячі до чотирьох тисяч п'ятисот неоподатковува­них мінімумів доходів громадян;

3. щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особ­ливо тяжкого злочину, — від чотирьох тисяч п'ятисот до сімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У виключних випадках, якщо суддя, суд установить, що розмір застави, обраної до особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не забезпечить виконання нею зобов'язань, застава може бути застосована у розмірі, який перевищує сімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У всіх випадках розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову, розміру майнової шкоди, завданої злочином або розміру отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, обґрунтова­них достатніми доказами.

Застава застосовується лише за вмотивованою постановою судді чи ухвалою суду, яка виноситься за результатом розгляду подання органу дізнання, слідчого, погодженого із прокурором, або прокурора.

Не пізніше п'яти днів з дня обрання стосовно особи запобіжного заходу у вигляді застави вона зобов'язана внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою коштів на відпо­відний рахунок та надати документ, що це підтверджує, посадовій особі або органу, в провадженні яких перебуває кримінальна справа. Невчинення цих дій у встановлений строк є підставою для розгляду питання про обрання щодо цієї особи іншого запобіжного заходу.

Про обрання застави суддя виносить вмотивовану постанову, а суд — ухвалу. Крім того, в матеріалах кримінальної справи має бути документ, який підтверджує факт внесення грошей на спеціальний рахунок.

Питання про звернення застави в доход держави може бути ви­рішене під час дізнання, досудового слідства в судовому засіданні за клопотанням органу дізнання або слідчого, погодженим із прокуро­ром, або прокурора, а після надходження справи до суду — судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засі­данні за клопотанням прокурора або за ініціативою судді, суду. В судове засідання викликається заставодавець для дачі пояснень. Постанова суду може бути оскаржена до апеляційного суду протягом трьох діб з дня її винесення.

Питання про повернення застави заставодавцю вирішується під час дізнання, досудового слідства в судовому засіданні суддею за клопотанням заставодавця, а після надходження справи до суду — судом у судовому засіданні при розгляді справи або в іншому судовому засіданні.

Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.