63. Поняття та сутність притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого, її структура і значення. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення

Притягнення особи як обвинуваченого — це заснована на законі кримінально-процесуальна діяльність уповноважених суб'єктів, спрямована на притягнення особи, яка вчинила злочин, до криміналь­ної відповідальності.

Сутність притягнення особи як обвинуваченого полягає в тому, що:

• на цьому етапі формулюється обвинувачення, тобто перше офіцій­не твердження органу досудового слідства про доведеність здійснення конкретною особою діяння, забороненого кримінальним законом;

• визначаються загальні напрями подальшого розслідування по порушеній кримінальній справі, яке має вестися тільки стосовно осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, і лише по тих зло­чинах, які їм ставляться у вину;

• у кримінальному судочинстві з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого з'являється новий учасник — об­винувачений, який є суб'єктом права на захист та набуває процесу­альних прав, указаних у законі (ч. 2 ст. 43, ст. 142 КПК);

• розширюються повноваження слідчого по застосуванню щодо обвинуваченого заходів процесуального примусу (наприклад, від­сторонення від посади, накладення арешту на майно та ін.);

• обвинувачення, сформульоване у постанові про притягнення особи як обвинуваченого, зумовлює рамки обвинувачення, яке згодом формулюється в обвинувальному висновку;

• розгляд кримінальної справи в суді провадиться тільки в межах пред'явленого особі обвинувачення (ст. 275 КПК); зміна обвинува­чення в суді допускається, якщо цим не погіршується положення підсудного та не порушується його право на захист (277 КПК).

Притягнення особи як обвинуваченого можна уявити у вигляді ал­горитму, який включає в себе чотири групи дій: 1) винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого (статті 131, 132 КПК); 2) пред'явлення обвинувачення (статті 133-142, 144 КПК);3) роз'яснення обвинуваченому суті пред'явленого обвинувачення та його прав (статті 140, 142 КПК); 4) допит обвинуваченого (статті 143, 145, 146 КПК).

Зміст постанови про притягнення як обвинуваченого регламенто­вано ст. 132 КПК. Структурно, як і більшість постанов, вона склада­ється з трьох частин — вступної, описової і резолютивної.

Вступна частина постанови містить відомості про час і місце складання документа, про те, хто його склав, за якою кримінальною справою.

В описовій частині має бути вказано: прізвище, ім'я та по батько­ві особи, яка притягується як обвинувачений; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчи­нення злочину, наскільки вони відомі слідчому; стаття кримінально­го закону, якою передбачений цей злочин, робиться висновок, що у справі зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення цього злочину даною особою.

Стаття 132 КПК не зобов'язує слідчого наводити в описовій час­тині постанови докази, на яких ґрунтується обвинувачення. Проте оскільки закон (ст. 131 КПК) передбачає, що підставою для притяг­нення як обвинуваченого є наявність достатніх доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, неприпустимим є винесення постанови, у якій ці докази не наводяться. Наведення доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, також є важливим для того, щоб ще раз підтвердити законність винесення постанови, яка ґрунтується не на припущеннях та здогадках слідчого, а на конкретних доказах.

У резолютивній частині постанови слідчий формулює рішення про притягнення особи як обвинуваченого за конкретними статтями (пунктами, частинами статей) кримінального закону; зазначає пріз­вище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження.

Постанова підписується слідчим. Її копія негайно надсилається прокуророві.

Закон вимагає, що обвинувачення повинне бути пред'явленим не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про при­тягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу (ст. 133 КПК).

Обвинувачений викликається до слідчого по телефону, телефоно­грамою, телеграмою або повісткою, яка вручається йому під розпис­ку, із зазначенням часу вручення. У повістці має бути вказано, хто викликається як обвинувачений, куди і до кого, день і час явки, а також наслідки неявки.

Обвинувачений зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у призначений строк. У разі неявки без поважних причин він підлягає приводу.

При пред'явленні обвинувачення особі присутність захисника є обов'язковою, крім випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята.

Слідчий, упевнившись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення та вручає копію постанови про при­тягнення як обвинуваченого. Про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред'явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником. У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора (ст. 140 КПК).

При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому його права, передбачені ст. 142 КПК. Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в постанові про пред'явлення обвинувачення, що стверджує своїм підписом обви­нувачений (ст. 142 КПК).

Кримінально-процесуальний закон надає важливого значення показанням обвинуваченого, тому негайно після явки особи або її приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинувачення слідчий зобов'язаний допитати обвинуваченого. Після пред'явлення обвинувачення та до першого допиту обвину­вачений має право на конфіденційне побачення із захисником (п. 1 ч. 2 ст. 48 КПК).

Дача показань — це право обвинуваченого, а не обов'язок, що передбачене ст. 63 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, п. 2 ч. 1 ст. 142 КПК.

Готуючись до винесення постанови про притягнення як обвину­ваченого, слідчому необхідно враховувати особливості притягнення як обвинувачених окремих категорій громадян, стосовно яких уста­новлені додаткові гарантії їх недоторканності — Президента України, народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради Укра­їни з прав людини, суддів.