4. Поняття кримінально-процесуальної форми, її значення для здійснення правосуддя

Кримінально-процесуальна форма — це встановлений законом порядок провадження у кримінальній справі в цілому, порядок при­йняття та виконання окремих процесуальних рішень.

Значення кримінально-процесуальної форми полягає в тому, ідо вона створює юридично визначений, обов'язковий для всіх суб'єктів режим провадження у кримінальній справі.

Порядок провадження є єдиним (уніфікованим) для всіх кримі­нальних справ, що є проявом єдності (уніфікації) кримінально-процесуальної форми. Це має важливе значення в аспекті забезпечен­ня прав, свобод і законних інтересів учасників кримінально-процесуальних відносин.

Втім для окремих категорій кримінальних справ, а також з інших підстав законом передбачено особливості кримінально-процесуальної форми (її диференціацію), що спрямовано на оптимізацію існуючих процедур, забезпечення прав і законних інтересів учасників кримі­нального процесу, створення умов для вирішення завдань криміналь­ного судочинства.

Диференціація кримінально-процесуальної форми знаходить свій вияв у таких випадках:

у справах приватного обвинувачення (ст. 27 КПК); у справах про злочини неповнолітніх (гл. 36 КПК); у справах про суспільно небезпечні діяння неосудних осіб (гл. 34 КПК);

у справах, за якими здійснюється протокольна форма досудової підготовки матеріалів (гл. 35 КПК);

у судових провадженнях із розгляду судом подань органу дізнання, слідчого та прокурора про проведення слідчих дій і застосування заходів кримінально-процесуального примусу, а також скарг учасників кримі­нального процесу на рішення органу дізнання, слідчого і прокурора.

Необхідність диференціації кримінально-процесуальної форми, таким чином, може бути обумовлена потребою надання додаткових процесуальних гарантій окремим суб'єктам кримінально-процесуальної діяльності (зокрема, неповнолітнім підозрюваним, обвинуваченим, особам, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності); спрощенням порядку провадження по криміналь­ній справі з метою його прискорення, підвищення ефективності (справи приватного обвинувачення, протокольна форма досудової підготовки матеріалів); спрямованістю окремих проваджень, яка суттєво відрізняється від основного провадження щодо розслідуван­ня злочину та судового розгляду кримінальної справи (судові про­вадження з розгляду подань органів дізнання, слідчого та прокурора, а також скарг учасників кримінального процесу) тощо.

5. Співвідношення кримінального процесу з іншими галузями права та суміжними науками

Кримінальний процес є самостійною галуззю права, проте, буду­чи елементом системи права України, він тісно пов'язаний з іншими галузями права. Найбільш тісним є зв'язок кримінального процесу із конституційним, міжнародним, кримінальним правом, криміналісти­кою. Крім того, при провадженні у кримінальній справі застосову­ються також норми адміністративного, цивільного та інших галузей права України.

Конституція України містить значну кількість статей, які прямо чи опосередковано регулюють кримінально-процесуальні відносини. До них належать статті, що стосуються прав людини та гарантій їх забезпечення у сфері кримінального судочинства (розд. 2), функцій прокуратури та правового статусу прокурора (розд. 7), засад судочин­ства та судової системи України (розд. 8) тощо. Відповідно до ст. 8 норми Конституції є нормами прямої дії, тому при прогалинах право­вого регулювання кримінально-процесуальних відносин норми Кон­ституції України мають застосовуватися безпосередньо.

За статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким чином, між­народні договори України є джерелом кримінально-процесуального права і застосовуються безпосередньо при наданні/отриманні між­народної правової допомоги у кримінальних справах, визначенні стандартів захисту прав людини у сфері кримінального судочинства, професійних стандартів суб'єктів, які здійснюють кримінально-процесуальну діяльність тощо.

Зв'язок кримінально-процесуального права із кримінальним є настільки тісним, що кожна із цих галузей права може виконати своє призначення лише у їх взаємному зв'язку. Кримінально-процесуальне право не може існувати без кримінального права, оскільки кримінально-процесуальна діяльність здійснюється у зв'язку із вчи­ненням злочину. Тобто без кримінального права кримінальний процес є безпредметним. Норми ж кримінального права не можуть бути ре­алізовані без кримінально-процесуального, тобто є безцільними. Переважна більшість питань, які вирішуються судом при постановленні вироку, мають кримінально-правовий характер. Кваліфікація злочину, вина підсудного, вид покарання, яке має бути йому призна­чене, умови звільнення від кримінального покарання, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, тощо — це питання, які регулюються кримінальним законом.

Кримінально-процесуальне право тісно пов'язане із криміналіс­тикою. Цей зв'язок знаходить свій вияв у тому, що криміналістикою розробляються практичні рекомендації стосовно тактики проведення окремих слідчих дій, виявлення і фіксації слідів злочину, застосуван­ня науково-технічних засобів, методики розслідування окремих видів злочинів, що сприяє вирішенню завдань кримінального судочинства, якісному та правильному застосуванню норм кримінально-процесуального права.

При розгляді цивільного позову в кримінальному процесі засто­совуються норми цивільного та цивільного процесуального права, що створює необхідні умови для забезпечення прав і законних інтересів потерпілого від злочину та цивільного позивача.