97. Істотні порушення кримінально-процесуального закону як підстави для скасування вироку

Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального за­кону (ст. 370 КПК) є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Вирок чи постанова суду першої інстанції підлягають скасуванню у випадках, коли:

1. за наявності підстав для закриття справи її не було закрито;

2. вирок винесено незаконним складом суду;

3. порушено право обвинуваченого на захист;

4. порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;

5. розслідування справи проводила особа, яка підлягала від­воду;

6. справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком ви­падків, передбачених ч. 2 ст. 262 КПК, а саме: 1) коли підсудний пере­буває за межами України і ухиляється від явки до суду; 2) коли спра­ву про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності;

7. порушено правила підсудності;

8. порушено таємницю наради суддів;

9. вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;

10. у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу в передбачених випадках не фіксувався технічними засобами;

11. порушено вимоги щодо обов'язковості пред'явлення обви­нувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення;

12. обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому;

13. порушено вимоги закону щодо незмінності складу суду, на­дання підсудному права виступати в дебатах і з останнім словом.

98. Процесуальний порядок, строки та межі розгляду кримінальної справи в суді апеляційної інстанції

Апеляції на судові рішення районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів розглядаються Апеляційним судом Автоном­ної Республіки Крим, апеляційними судами областей, міст Києва і Севастополя.

Розгляд справи в апеляційному провадженні містить дві частини: попередній розгляд справи та апеляційний розгляд.

Попередній розгляд проводиться суддею одноособово з обов'яз­ковою участю прокурора, а у деяких випадках — з викликом інших учасників процесу, однак їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

За результатами попереднього розгляду суддя виносить постано­ву в нарадчій кімнаті та приймає одне з таких рішень:

1. про питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду, а саме: а) про необхідність проведення судового слідства та його обсяг; б) про витребування у необхідних випадках додаткових доказів; в) про доручення суду першої інстанції; г) про зміну, скасу­вання або обрання запобіжного заходу; д) про виклик у необхідних випадках перекладача; е) про розгляд справи у відкритому чи закри­тому судовому засіданні; є) про день і місце розгляду справи, а також будь-які інші питання, що стосуються підготовчих дій до розгляду справи (ч. 1 ст. 358 КПК);

2. про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду, якщо апе­ляція подана особою, яка не має на це права;

3. про зупинення провадження в справі у разі захворювання під­судного, участь якого при апеляційному розгляді справи визнано обов'язковою;

4. про повернення справи суду першої інстанції з підстав, зазна­чених у ст. 359 КПК;

5. про закриття апеляційного розгляду справи у разі відмови апе­лянта від своїх апеляційних вимог і відсутності апеляцій інших учас­ників процесу.

Справа в апеляційному суді розглядається в день, визначений судом першої інстанції. Заінтересовані особи сповіщаються про час і місце розгляду справи не пізніш ніж за три дні шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду, а засуджений, що перебуває під вартою, — через начальника відповідної установи. Розгляд справи може бути перенесений не пізніше як на тридцять діб у випадках, коли суд визнав за необхідне провести судове слідство, витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання певних осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також у разі особливої складнос­ті справи (ст. 360 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом у межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог КПК до­кази не досліджувалися, не перевіряються.

Під межами судового розгляду справи апеляційним судом розу­міється той обсяг, у якому відбувається перевірка оскарженого судо­вого рішення.

Обсяг судового слідства в апеляційному суді має бути таким, щоб його проведення дозволило усунути неповноту чи однобічність досудового слідства чи судового слідства суду першої інстанції і по­становити законне, обґрунтоване та справедливе рішення.