39. Класифікація доказів, її практичне значення

Докази мають різні властивості та ознаки, які можуть бути під­ставою для їх класифікації.

1. У залежності від способу (механізму) формування докази по­діляються на особисті та предметні. Особисті докази формуються в результаті відображення у свідомості людини певних фактів у ви­гляді образів, понять і передаються усно чи письмово в мовній чи іншій формі (показання свідка, потерпілого, обвинуваченого, висно­вок експерта тощо). Предметні докази виникають внаслідок безпо­середнього відображення в них події, що відбулася, наприклад, зміна зовнішнього вигляду речей, їх фізичних, хімічних властивостей (ре­чові докази тощо).

2. У залежності від відношення до предмета доказування докази поділяються на прямі і непрямі. Прямі докази безпосередньо вказують на наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі (статті 23, 64 КПК), наприклад, показання свід­ка про те, що він бачив, як обвинувачений ударив ножем потерпілого, тобто є очевидцем події злочину. Непрямі докази встановлюють про­міжні (доказові) факти, лише сукупність яких є підставою для виснов­ку про наявність чи відсутність обставин, що підлягають доказуван­ню у справі. Наприклад, показання свідка про те, що обвинувачений був у певний час у будинку, де потім було виявлено труп потерпілого;

речовий доказ — пістолет, із якого було вчинено вбивство, знайдений при обшуку квартири обвинуваченого. Ці докази прямо не встанов­люють обставини, що зазначені в статтях 23, 64, але вказують на можливість їх існування, тобто на те, що обвинувачений може бути причетний до вбивства. Для того щоб непрямі докази могли бути по­кладені в основу обвинувачення, потрібно, щоб кожний з них зна­ходився не у випадковому, а у причинному зв'язку з проміжним (до­казовим) фактом, їх сукупність становила певну систему, яка б до­зволяла зробити один беззаперечний висновок про доведеність того чи іншого факту, що входить до предмета доказування.

3. У залежності від відношення до джерела отримання відомос­тей про факти докази поділяються на первісні та похідні. Первісні — це докази, отримані з першоджерела («з перших рук») (показання свідка-очевидця, оригінал документа тощо). Похідні — це докази, отримані з проміжного джерела («з других рук») (показання свідка про подію, якої він не бачив, але чув про неї від іншої особи, яка була очевидцем події; копія документа тощо). Поділ доказів на пер­вісні та похідні дозволяє з'ясувати шляхи їх перевірки. Основна роль похідних доказів полягає в тому, що вони можуть допомогти в по­шуку та встановленні первинних доказів. Якщо показання свідка базується на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані (ч. З ст. 68 КПК). Треба мати на увазі, що похідні докази потребують більш ретельної перевірки, оскільки по мірі «віддалення» інформації від свого першоджерела зростає вірогід­ність її перекручення чи втрати.

4. У залежності від відношення до предмета обвинувачення до­кази поділяються на обвинувальні та виправдувальні. Обвинуваль­ні — це докази, які встановлюють подію злочину та винність обви­нуваченого у її вчиненні, а також обставини, які обтяжують його відповідальність. Виправдувальні — це докази, які встановлюють відсутність події злочину чи складу злочину, невинність особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, а також обставини, які пом'якшують її відповідальність. Практичне значення даної класифікації доказів полягає в тому, що вона орієнтує прокурора, слідчого і особу, яка провадить дізнання, в рівній мірі на повне, об'єктивне і всебічне дослідження як доказів обвинувальних, так і виправдувальних (ст. 22 КПК). Суддя (суд) при винесенні обвину­вального вироку повинен указати на докази, покладені ним в осно­ву обвинувачення, з наведенням мотивів, чому ці докази прийняті судом і чому відкинуті докази, які виправдовують підсудного; при винесені виправдувального вироку — указати, які докази покладені в основу виправдання, з наведенням мотивів, чому суд прийняв ці докази й відкинув докази, на яких грунтується обвинувачення (ст. 334 КПК).

5. Частини 2,3 ст. 65 КПК містять класифікацію доказів за їх про­цесуальною формою.