71. Обшук і виїмка. Поняття, види, підстави та процесуальний порядок проведення, фіксація ходу та результатів

Обшук — це слідча дія, що становить собою процесуальний при­мусовий пошук з метою виявлення, вилучення та фіксації предметів і документів, які мають значення для розкриття справи, а також роз­шукуваних осіб або трупів.

Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, зна­ходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані осо­би, а також трупи чи тварини (частини 1, 2 ст. 177 КПК).

Залежно від об'єкта обшук поділяється на три види:

1. обшук приміщень: а) житла чи іншого володіння особи; б) служ­бових і виробничих приміщень підприємств, установ, організацій;

2. обшук місцевості (саду, городу, подвір'я, ділянок лісу, поля тощо);

3. обшук особи.

Юридичними підставами провадження обшуку (за винятком жит­ла чи іншого володіння особи) є постанова слідчого, у якій він об­ґрунтовує необхідність проведення цієї слідчої дії, санкціонована прокурором чи його заступником. У невідкладних випадках обшук може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідом­ленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати.

Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідклад­них випадків, а також особи (за винятком випадків, коли обшук може бути проведений без постанови) проводиться лише за вмотивованою постановою судді.

Обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді лише у двох невідкладних випадках:

1. пов'язаних із урятуванням життя та майна;

2. пов'язаних з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрю­ються у вчиненні злочину.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 березня 2008 р. № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» розтлумачив, що під житлом слід розуміти:

1. особистий будинок з усіма приміщеннями, призначеними для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку;

2. будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до житлового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживання (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо);

3. будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садовий будинок тощо).

Як «інше володіння» слід розуміти такі об'єкти (природного по­ходження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (ре­чі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробни­чого та іншого призначення, камера схову вокзалу (аеропорту), інди­відуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

Обшук особи може бути проведений також лише на підставі судо­вого рішення, за винятком випадків, передбачених ч. З ст. 184 КПК:

1. при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточу­ючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

2. при затриманні підозрюваного;

3. при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;

4. за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка перебуває в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встанов­лення істини у справі.

Виїмка — це слідча дія, у ході якої примусово вилучаються без попереднього їх пошуку предмети чи документи, що мають значення для кримінальної справи, якщо є точні дані, що вони знаходяться у певної особи чи в певному місці. Ці дані можуть бути одержані кримінально-процесуальним шляхом, тобто в ході допиту свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, можуть міститися в заявах громадян, а також бути отриманими в результаті проведення оперативно-розшукових заходів.

За загальним правилом юридичною підставою проведення виїмки є вмотивована постанова слідчого. Виїмка матеріальних носіїв се­кретної інформації та/або документів, що містять банківську таємни­цю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в по­рядку, погодженому з керівником відповідної установи.

Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи, виїмка до­кументів виконавчого провадження, а також виїмка оригіналів первин­них фінансово — господарських та/або бухгалтерських документів проводиться лише за вмотивованою постановою судді (ст. 178 КПК).

Процесуальний порядок проведення обшуку та виїмки передба­чений статтями 180-184 КПК. Обшук і виїмка обов'язково провадять­ся в присутності двох понятих. Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або пред­ставникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові пред­мети або документи, а також указати місце, де переховується злочи­нець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий примусово об­стежує приміщення, місцевість або особу, проводить виїмку в при­мусовому порядку.

Проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені при­міщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошко­джень дверей, замків та інших предметів.

Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини осо­бистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тим­часово перебувають у приміщенні (ст. 185 КПК).

При обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи (ч. 1 ст. 186 КПК).

При провадженні обшуку і виїмки з урахуванням вимог ст. 85 КПК у двох примірниках складається протокол (ст. 188 КПК). Обидва при­мірника, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, у якої проводився обшук або виїмка, та запрошені особи, які були присутні. Другий примирник протоколу обшуку або виїмки, а також другий примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук або виїмку.