61. Питання кримінального процесу в законах України «Про міліцію» і «Про оперативно-розшукову діяльність»

Законами України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено низку положень, які регулюють кримінально-процесуальну діяльність.

Відповідно до Закону «Про міліцію» міліція в Україні — держав­ний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з таких підрозділів: кримінальна міліція; міліція громадської безпеки; транспортна мілі­ція; державна автомобільна інспекція; міліція охорони; судова міліція; спеціальна міліція; внутрішня безпека.

Міліція тимчасово, у межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, і зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу. Міліція забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих (взятих під варту) осіб; негайно, але не пізніше як через дві години після за­тримання або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх місце­перебування родичам та у разі заявлення усної або письмової вимо­ги — захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання. У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника. Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під варту) особи.

Особам при затриманні або арешті (взятті під варту) працівника­ми міліції: повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у суді; надаються усно роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свід­чень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді — роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або заарештованих (взятих під варту), установ­лених законами. У разі невиконання працівниками міліції цих вимог особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, за­хисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.

Права і обов'язки працівника міліції передбачено Законом.

Згідно із Законом України «Про оперативно-розшукову діяль­ність» оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і не­гласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами органів, вичерпний перелік яких визна­чено Законом.

Для вирішення завдань, поставлених перед органами, які здійсню­ють оперативно-розшукову діяльність, Закон надає їм права, пов'язані із суттєвим обмеженням конституційних прав людини, зокрема, не­гласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами під­готовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного праців­ника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки; знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отри­мання інформації; контролювати шляхом відбору за окремими озна­ками телеграфно-поштові відправлення; здійснювати візуальне спо­стереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відео- зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів тощо.

Негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, теле­фонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, засто­сування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного опера­тивного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозво­лу суду або про відмову в ньому протягом доби повідомляється про­курор. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запо­бігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає вико­ристанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.