84. Сутність і значення стадії судового розгляду кримінальної справи. Її місце в системі стадій кримінального процесу. Межі та структура судового розгляду

Судовий розгляд — основна і найважливіша стадія кримінального процесу, в якій суд розглядає і вирішує справу по суті, тобто остаточ­но з'ясовує всі суттєві обставини справи, перевіряє докази та поста­новляє вирок.

Питання про винуватість і покарання — це основні питання судо­вого розгляду. Інші питання: про цивільний позов, долю речових до­казів, судові витрати, запобіжний захід — є похідними. їх вирішення залежить від висновку суду про винуватість або невинуватість особи.

Судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів досудового розслідування. У судовому розгляді відбувається нове дослідження доказів, що були зібрані під час розслідування. Проте у судовому розгляді можуть досліджуватися і нові докази, які подано учасниками судового розгляду або витребувано судом. Дослідження доказів у судовому засіданні відбувається за активної участі сторін.

За загальним правилом судовий розгляд складається з п'яти етапів: підготовча частина судового розгляду; судове слідство; судові дебати; останнє слово підсудного; постановлення вироку, який виноситься від імені держави. Згідно з кримінально-процесуальним законом ви­рок суду може бути обґрунтований тільки тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні (ст. 323 КПК України).

Значення судового розгляду полягає в тому, що: по-перше, у цій стадії досягається мета і виконуються завдання кримінального судо­чинства (ст. 2 КПК) у конкретній справі, тільки в результаті судового розгляду суд може визнати підсудного винним у вчиненні злочину і призначити йому міру покарання; по-друге, забезпечуються права і законні інтереси осіб, які беруть участь у справі; по-третє, здійснюєть­ся виховний вплив як на учасників судового розгляду, так і на інших осіб; по-четверте, судовий розгляд дозволяє виявити обставини, які сприяли вчиненню злочину, і вжити заходи до їх усунення.

Загальні положення судового розгляду — це встановлені законом правила, які виражають характерні риси цієї стадії процесу в цілому, сприяють реалізації принципів кримінального процесу і створюють гарантію постановлення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення. Ці загальні норми об'єднані в окрему главу КПК під назвою «Загальні положення судового розгляду» (гл. 24).

До них належать: безпосередність і усність судового розгляду; незмінний склад суду; учасники судового розгляду; розпорядок судо­вого засідання; межі судового розгляду; постановлення процесуальних рішень, зокрема, про відкладення і зупинення судового розгляду, про закриття справи, направлення справи на додаткове розслідування; протокол судового засідання та деякі інші. Ці положення знаходять своє відображення на всіх судових стадіях процесу, а не лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Розгляд справи, згідно з ч. 1 ст. 275 КПК, проводиться тільки від­носно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Тобто межі судового розгляду справи (публічного і приватно-публічного обвинувачення) визначаються постановою судці про призначення спра­ви до судового розгляду, обвинувальним висновком або постановою прокурора про зміну обвинувачення, винесеною під час судового роз­гляду, а в справах приватного обвинувачення — скаргою потерпілого.

Таким чином, межі судового розгляду визначаються, виходячи із: змісту обвинувального висновку; змісту заяви потерпілого (у справах приватного обвинувачення); змісту постанови судді про призначення справи до судового розгляду, якщо цією постановою вносяться зміни у сформульоване у вищеназваних процесуальних документах обви­нувачення.

У разі коли прокурор відмовився від обвинувачення чи змінив його в бік пом'якшення, а потерпілий (чи його представник) вирішив скористатися правом на підтримання обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, межі судового розгляду продовжують визна­чатися процесуальним документом, у якому викладено те обвинува­чення, що підтримується потерпілим.

Недодержання вимог закону щодо меж судового розгляду є іс­тотним порушенням права підсудного на захист і може бути підставою для скасування вироку (п. З ч. 2 ст. 370 КПК).

Під час судового розгляду можуть бути встановлені обставини, які свідчать про необхідність зміни обвинувачення. Але зміна обви­нувачення можлива лише за дотримання певних умов: по-перше, прокурор не вправі змінити обвинувачення після закінчення судово­го слідства; по-друге, прокурор не вправі змінити обвинувачення в усній формі.