96. Процесуальні підстави для скасування або зміни судових рішень в апеляційному порядку

Відповідно до ч. 1 ст. 367 КПК підставами для скасування або зміни вироків, які не набрали законної сили, ухвалених місцевими судами, постанов про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалених місцевими суда­ми, є: 1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судово­го слідства; 2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи; 3) істотне порушення кримінально-процесуального закону; 4) неправильне застосування кримінального закону; 5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Указаний перелік підстав є вичерпним.

Однобічним чи неповним є дізнання, досудове чи судове слідство (ст. 368 КПК), коли залишилися нез'ясованими такі обставини кри­мінальної справи, з'ясування яких може мати суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема: коли не були допитані пев­ні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають іс­тотне значення для вирішення справи; якщо не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розсліду­вання або новий судовий розгляд, крім випадків, коли дослідити їх було неможливо; коли необхідність дослідження тієї чи іншої обста­вини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді; не з'ясовані з достатньою повнотою дані про осо­бу засудженого чи виправданого.

Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним об­ставинам справи (ст. 369 КПК) полягає в тому, що вирок чи поста­нова визнаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, коли: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідже­ними в судовому розгляді; суд не взяв до уваги докази, які могли іс­тотно вплинути на його висновки; при наявності суперечливих до­казів, що мають істотне значення для висновків суду, у вироку (по­станові) не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у вироку (постанові), містять істотні суперечності.

Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК) є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи мо­гли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і поста­новити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову. Вирок чи постанова суду першої інстанції підлягають скасуванню у випадках, коли: за наявності підстав для закриття справи її не було закрито; вирок винесено незаконним складом суду; порушено право обвинуваченого на захист; порушено право обвинуваченого користу­ватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою пере­кладача; розслідування справи проводила особа, яка підлягала від­воду; справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком ви­падків, передбачених законом; порушено правила підсудності; по­рушено таємницю наради суддів; вирок (постанову) не підписано будь-ким із судців; у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу в передбачених випадках не фіксувався технічними засобами; порушено вимоги щодо обов'язковості пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для озна­йомлення; обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвинуваченому; порушено вимоги закону щодо незмінності складу суду, надання підсудному права виступати в де­батах і з останнім словом.

Неправильним застосуванням кримінального закону (ст. 371 КПК), що тягне за собою скасування чи зміну судового рішення, є незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосу­ванню; застосування кримінального закону, який не підлягає засто­суванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК) визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворос­ті (статті 66, 67 КК).