37. Поняття процесуальних строків, їх значення, класифікація та порядок обчислення

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право кожного на розгляд кримінальної справи в розумний строк. Реалізації цього права призвані служити кримінально-процесуальні строки, що встановлені у КПК.

Процесуальні строки — це встановлені законом, підзаконним нормативно-правовим актом або рішенням особи, яка здійснює кри­мінальний процес, проміжки часу, з початком та закінченням яких пов'язане виникнення чи припинення процесуальних прав та обов'язків, провадження процесуальних дій та настання правових наслідків.

Значення процесуальних строків полягає в тому, що вони: забез­печують оперативність, передбачуваність та сталість кримінального процесу, спрямовані на захист суб'єктивних прав заінтересованих осіб та інтересів держави, є процесуальними засобами впливу на по­ведінку несумлінних учасників процесу.

У юридичній літературі кримінально-процесуальні строки класи­фікують за такими критеріями:

1. За своїм функціональним призначенням — на ті, що: а) за­безпечують оперативність, швидкість кримінального процесу (рішення про порушення кримінальної справи, строк пред'явлення обвинувачення і допиту обвинуваченого, строки підготовки до судового засідання); б) зобов'язують своєчасно реагувати на до­пущені в кримінальному судочинстві порушення прав учасників процесу (строк повідомлення заявника про відмову в порушенні кримінальної справи, строк подання зауважень на протокол судо­вого засідання, строк вручення обвинуваченому копії обвинуваль­ного висновку, копії вироку); в) обмежують тривалість кримінально-процесуального примусу (строк тримання під вартою та його продовження).

2. Залежно від часового прояву — на: а) строки-моменти, з якими закон пов'язує вчинення іншої процесуальної дії негайно або після вчинення (настання) якоїсь події (копія протоколу затримання особи з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і на­правляється прокурору) (ч. 4 ст. 106 КПК); строки-періоди, які перед­бачають певну свободу здійснення процесуальних дій у рамках вста­новленого строку (досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців (ч. 1 ст. 120 КПК).

3. За способом визначення — на: а) встановлені законом чи іншим нормативно-правовим актом (апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту її проголошення, а засу­дженим, який перебуває під вартою, — у той же строк з моменту вручення йому копії вироку (ч. З ст. 349 КПК); б) призначені особою, яка здійснює провадження в кримінальній справі (відкладення роз­гляду справи) (ст. 280 КПК).

Порядок обчислення строків та умови їх поновлення регламенту­ються главою 7 КПК. Відповідно до ст. 89 строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, добами (днями) місяцями. В окремих ви­падках КПК встановлює тривалість процесуальних строків роками (ст. 400⁶, ч. 6 ст. 414). У таких випадках строки, визначені в роках, необхідно перерахувати в місяці. Інші випадки переведення процесу­альних строків (годин у добу, діб у місяці) не допускаються. При обчисленні строків не беруться до уваги той день і та година, від яких починається строк.

При обчисленні строку добами строк закінчується о 24-й годині останньої доби. Якщо відповідну дію належить провести в суді або в органах дізнання і досудового слідства, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

При обчисленні строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця. Разом з тим слід пам'ятати про такі прави­ла: а) якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то остан­нім днем строку вважається наступний робочий день; б) якщо закін­чення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або інший доку­мент здано до закінчення строку на пошту, а для осіб, що тримають­ся під вартою, — коли скаргу або інший документ здано адміністрації місця попереднього ув'язнення. Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої осо­би постановою органу дізнання, слідчого, прокурора, ухвалою суду або постановою судді. Подача клопотання про поновлення пропуще­ного строку зупиняє виконання рішення, оскарженого з пропуском строку, до вирішення питання про поновлення строку (ст. 90 КПК).