38. Поняття доказів у кримінальному процесі

В основі поняття доказів у кримінальному процесі лежить філо­софське вчення про відображення як загальну властивість матерії, яке може бути матеріальним (наприклад, відбитки транспортного засобу на місці вчинення злочину) та психічним (ідеальним), що виявляєть­ся в розумовій діяльності людини (особа є очевидцем вчинення сус­пільно небезпечного діяння). Оскільки злочин є подією минулого стосовно моменту провадження в кримінальній справі, то особи, які ведуть процес, не можуть його спостерігати безпосередньо, а якщо спостерігали, то мають підлягати відводу. Тому ми маємо справу з опосередкованим процесом пізнання у кримінальному судочинстві — пізнанням за допомогою доказів.

Доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного ді­яння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 65 КПК). Під «фактичними даними» треба розуміти не самі факти (події, яви­ща), які неможливо приєднати до матеріалів справи, а відомості про них, які відобразилися у свідомості людини чи відбилися на матері­альних об'єктах.

У процесі доказування можна використовувати тільки ті фактич­ні дані, які є достовірними, тобто правильно відображають матері­альні та нематеріальні сліди, їх можна перевірити.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає вичерпний перелік джерел доказів. Фактичні дані встановлюються: показання­ми свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими до­казами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповід­ними додатками, складеними уповноваженими органами за резуль­татами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами (ч. 2 ст. 65 КПК).

Частина 3 ст. 65 КПК містить положення, відповідно до якого фактичні дані, одержані на території іноземної держави її компетент­ними органами при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, розслідуванні кримінальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримінального переслідування, або в ході діяльності міжнародної слідчої групи, використовуються органом дізнання, слідчим і судом як докази, одержані відповідно до вимог КПК України. Зазначене положення регламентує підстави отримання доказів у порядку здійснення міжнародного співробітництва в рамках провадження у кримінальних справах.

Указаний перелік процесуальних джерел доказів є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тільки ті фактичні дані (відомості про факти), які є у названих джерелах, допустимо вико­ристовувати у кримінальному процесі як докази. Викладене свідчить про те, що доказ у кримінальній справі виступає в єдності свого зміс­ту (фактичні дані про обставини, які необхідно довести по кожній кримінальній справі) і процесуальної форми (передбачене законом джерело відомостей про факти).

Відомості про факти (інформація, за допомогою якої ми можемо пізнати факт), що мають значення для справи, можуть бути викорис­тані як докази лише тоді, коли вони отримані при строгій відповід­ності встановленої законом процесуальної форми, тобто належним суб'єктом доказування, при виконанні вимог закону про джерело, спосіб, порядок отримання, закріплення та приєднання до справи цих відомостей.