34. Підстави, умови і значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримінальною справою

Наведене питання регламентується положеннями КПК, ЦК, ЦПК. Окремі роз'яснення містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України: від 31 березня 1989 р. № 3 «Про практику застосуван­ня судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого май­на», від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбаче­ні права потерпілих від злочинів».

Позов про відшкодування збитків, завданих злочином, є позовом про присудження і як такий має ряд ознак, що визначає цивільне про­цесуальне законодавство. Втім у випадках, коли цей позов пред'явлено у кримінальному судочинстві, він неминуче стає інститутом кримінально-процесуального права, оскільки вихідні його положен­ня (перш за все — підстави і порядок його допущення, порядок до­казування, обсяг процесуальних прав цивільного позивача і цивіль­ного відповідача, вирішення позову судом) регламентуються кримінально-процесуальним законодавством. Лише у випадках, коли те чи інше питання при розгляді позову в кримінальній справі не врегульовано КПК, можна керуватися відповідними нормами ЦПК.

Цивільний позов у кримінальному процесі — це вимога про від­шкодування матеріальної (компенсацію моральної) шкоди, завданої безпосередньо злочином підприємству, установі, організації чи гро­мадянину, що заявлена під час провадження в кримінальній справі фізичною, юридичною особою, прокурором у випадках, передбачених законом, до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або осіб, які несуть відповідальність за їх дії.

Необхідними умовами для розгляду цивільного позову в межах кримінальної справи є:

1. Наявність завданої шкоди, яка за своїм характером повинна бути матеріальною (майновою) або моральною.

2. Завдана шкода повинна безпосередньо випливати із факту зло­чину (суспільно небезпечного діяння), щодо якого здійснюється кри­мінальне провадження. Тобто має бути наявним прямий причинний зв'язок між вчиненим діянням і шкодою. З огляду на це позови про відшкодування шкоди, що є наслідком адміністративного, цивільно-правового та інших видів правопорушень, не можуть розглядатися у кримінальній справі. Зокрема, це позови осіб, яким завдано шкоди внаслідок купівлі викрадених речей, що потім були у них відібрані і повернуті законним володільцям, регресні позови органів страхуван­ня, соціального захисту, підприємств, установ або організацій, які відшкодували потерпілому збитки до розгляду справи в суді.

3. Цивільний позов повинен бути заявлений своєчасно. Він може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства (ч. З ст. 28 КПК). Судове слідство є одним з етапів судового розгляду, під час якого досліджуються докази у кримінальній справі.

У випадках, передбачених ч. 1 ст. 93 ^і КПК, допускається при роз­гляді кримінальної справи в суді пред'явлення позову про відшкоду­вання коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину. Ці позови можуть пред'являтися закладом охорони здоров'я, органом Міністерства фінансів України або прокурором.

Особа, яка не пред'явила цивільний позов у кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 28 КПК). Однак відмова у позові в порядку цивільного судочинства по­збавляє позивача права пред'являти той же позов у кримінальній справі (ч. З ст. 28 КПК).

Значення спільного розгляду цивільного позову разом із кримі­нальною справою полягає у такому:

1. це сприяє всебічному, повному та об'єктивному розслідуванню і розгляду справи. Встановлення розміру шкоди, заподіяної злочином, має значення для правильного вирішення не лише цивільного позову, а й кримінальної справи в цілому, оскільки в деяких випадках розмір завданої шкоди впливає на кваліфікацію злочину, визначення ступеня винності підсудного і міру покарання;

2. полегшує позивачеві можливість доказування як наявності, так і розміру завданої злочином шкоди, оскільки воно провадиться за правилами кримінального судочинства відповідно до принципу пуб­лічності (здебільшого обов'язок доказування покладається на ограни та осіб, які ведуть процес);

3. одночасний розгляд кримінальної справи і цивільного позову економить час і засоби суду, учасників процесу, оскільки виключає необхідність розгляду однієї і тієї ж справи двічі: у порядку кримі­нального та іншого виду провадження. Крім того, має місце і еко­номія коштів учасників кримінального судочинства, оскільки ци­вільний позивач і цивільний відповідач при розгляді цивільного позову в кримінальній справі або позову про відшкодування збитків, завданих особою, щодо якої справу закрито з підстав, зазначених у статтях 7 і 7^і КПК, звільняються від сплати державного мита (ч. 5 ст. 28 КПК);

4. позбавляє потерпілого необхідності вдруге з'являтися в зал судового засідання і знову відчувати моральні страждання.