21. Суд як суб'єкт кримінального судочинства. Завдання і загальна характеристика повноважень суду

У системі суб'єктів кримінального судочинства суд займає особ­ливе положення, оскільки тільки він є державним органом, що здійснює судову владу. Правосуддя в Україні здійснюється виключ­но судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускають­ся (ч. 1 ст. 124 Конституції України). Правосуддя у кримінальному процесі — це особливий вид державної діяльності, що полягає у розгляді й вирішенні різних соціальних конфліктів, пов'язаних зі злочином.

Суд посідає особливе місце, бо лише йому належить право визна­ти особу винною у вчиненні злочину і піддати її кримінальному по­каранню (ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 15 КПК), прийняти рішення про обмеження конституційних прав і свобод осіб, які беруть участь у досудових стадіях кримінального процесу (статті 29, ЗО і 31 Конституції України, статті 106, 165², 165³, 177, 178, 187, 187^і, 190, 205 КПК), а також здійснювати судовий контроль за законністю про­цесуальних рішень і процесуальних дій слідчого, особи, яка провадить дізнання, і прокурора на досудових стадіях кримінального процесу (статті 99^і, 106, 110, 234, 236-236⁸ КПК).

Рішення суду (вирок, ухвала, постанова), що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають ви­конанню на всій території України (ст. 403 КПК).

Правосуддя по кримінальних справах може здійснюватися як судом колегіально, так і суддею одноособово. Відповідно до ст. 17 КПК кримінальні справи в суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Однак справи про злочини, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо про такий розгляд заявив клопотання підсудний, а про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, — у складі трьох осіб незалежно від наявності клопотання підсудного про такий роз­гляд. Перегляд справ у порядку апеляційного і касаційного прова­дження проводиться судами у складі трьох суддів. Розгляд справ за нововиявленими обставинами здійснюється апеляційними і касацій­ними судами у складі не менше трьох суддів. Провадження у Верхов­ному Суді України здійснюється колегіально за участю всіх суддів Верховного Суду України.

Для виконання своєї функції судді наділяються не тільки суттєвими повноваженнями, а й статусом, який гарантує їм незалежний, неупереджений і справедливий розгляди справи. Суд займає в судових стадіях керівне, головне положення -— самостійно, незалежно, за своїм вну­трішнім переконанням приймає рішення з усіх питань, що виникає при розгляді справи. Особи, що беруть участь у судових стадіях, усі свої дії здійснюють із дозволу суду і під його контролем. Рішення, що при­ймаються судом, обов'язкові не лише для органів державної влади, посадовців і громадян, а й самого суду. Скасування і зміна судових рішень можлива лише в порядку перегляду їх відповідними судовими інстанціями в суворо обмежених законом межах. Взаємовідносини судів різних ланок судової системи будуються на основі принципу не­залежності суддів і підпорядкування їх тільки закону.

Повноваження суду по кримінальній справі не закінчуються і після набрання вироком законної сили і звернення його до виконання. У ході виконання вироку нерідко виникають ситуації, коли потрібно внести певні зміни у процес його виконання. Це також може зробити тільки суд. У судовому порядку вирішуються питання про відстрочку виконання вироку або її скасування; про роз'яснення сумнівів і неясностей, що виникають при виконанні вироку. Ці питання, як правило, виникають після звернення вироку до виконання, але до початку його реального виконання. У ході реального виконання вироку тільки суд може вирішувати такі питання, як заміна покарання у випадку злісно­го ухилення від його відбування і т. д. Тільки суд може вирішити пи­тання про умовно-дострокове звільнення; про заміну невідбутої части­ни покарання більш м'яким видом покарання; про звільнення від по­карання у зв'язку із хворобою засудженого й ще багато питань.

Суддя вирішує питання про застосування примусових заходів медичного і виховного характеру (глави 34, 36 КПК).