58. Дізнання як форма досудового розслідування. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах

Дізнання — початкова форма досудового розслідування, яка є врегульованою кримінально-процесуальним законодавством діяль­ністю уповноважених законом державних органів і посадових осіб, що виражається в провадженні досудового розслідування злочинів з метою досягнення завдань кримінального судочинства з подальшим направленням матеріалів справи слідчому в строк, установлений за­коном, або її закриттям.

Дізнання не є самостійною формою досудового розслідування, оскільки у передбачений законом строк справа має бути направлена слідчому для здійснення досудового слідства (за винятком випадків закриття провадження по кримінальній справі).

Вичерпний перелік органів, які компетентні здійснювати дізнання, передбачено статтею 101 КПК.

Залежно від тяжкості вчиненого злочину законом передбачено дві форми дізнання: 1) дізнання у справах про злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, та 2) дізнання у справах про злочини, які є тяжкими чи особливо тяжкими.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 КПК за наявності ознак злочину, що не є тяжким чи особливо тяжким (тобто невеликої чи середньої тяжко­сті), орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись пра­вилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання в строк не більше десяти днів з моменту встановлення такої особи і не більше п'яти діб з моменту обрання до неї запобіжного заходу складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження.

Закон не визначає поняття «встановлення особи, яка вчинила зло­чин». На практиці таким моментом вважається затримання особи як підозрюваного у вчиненні злочину, явка з повинною, показання по­терпілого, свідка, які прямо вказують на особу як на таку, що вчини­ла злочин.

У випадку, коли особу, яка вчинила злочин, що не є тяжким, не встановлено, дізнання у справі зупиняється з додержанням вимог, передбачених ч. З ст. 206, ст. 209 КПК.

У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин орган дізнання зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій в строк не більше десяти днів з моменту порушення справи і не більше п'яти діб з моменту обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаче­ному ст. 165² КПК (ч. 2 ст. 108 КПК).

Чинний КПК України не містить переліку слідчих дій, які є не­відкладними, оскільки передбачити всі можливі варіанти слідчих дій, які виявляться такими в ході розслідування конкретних кримінальних справ, практично неможливо. Дане поняття є оцінним і має тлумачи­тися виходячи із конкретної ситуації. Під невідкладними слідчими діями розуміють такі дії, зволікання із проведенням яких загрожує можливою втратою доказів.

Про передачу справи слідчому орган дізнання складає постанову, яку подає прокурору для затвердження. Справа про тяжкий злочин передається органом дізнання через прокурора слідчому, якщо навіть не встановлена особа, яка вчинила злочин. У таких випадках орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідом­ляє слідчого про їх наслідки.

Коли у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не вста­новлено особу, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує вико­нувати оперативно-розшукові заходи, спрямовані на її встановлення, і повідомляє слідчого про їх наслідки. Після вступу слідчого у спра­ву орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій (частини 3 і 4 ст. 104 КПК).

За наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві (ч. 2 ст. 109 КПК).