13. Принцип особистої недоторканності у кримінальному процесі

Принцип особистої недоторканності (ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Принцип особистої недо­торканності включає власне право на недоторканність особи (ст. 29 Конституції України), право на недоторканність житла та іншого володіння-особи (ст. 30 Конституції України), а також право на недо­торканність особистого і сімейного життя — таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31 Кон­ституції України). У КПК їм присвячені статті 14, 14^і.

Принцип особистої недоторканності означає, що ніхто не може бути позбавлений волі, заарештований, затриманий за підозрою у вчиненні злочину, підданий особистому обшуку, освідуванню, судовій експертизі або приводу інакше як на підставі та в порядку, передбачених законом.

Кожному заарештованому, затриманому повинно бути негайно повідомлено про мотиви арешту або затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право в будь-який час оскаржити своє затримання. Про арешт або затримання особи повинно бути негайно повідомлено родичам заарештованого або затриманого.

Недоторканність особистого (приватного) життя — система га­рантій захисту прав людини, яка включає охорону таємниці телефон­них розмов, особистих письмових документів і листування, таємниці інтимного й іншого сімейного життя та способу існування, заборону на збирання та поширення інформації про особисте життя людини без її згоди, протидію свавільному втручанню державних органів та сторонніх осіб у житло людини та її життя.

Сфера особистого (приватного) життя людини — це взаємовідно­сини в сім'ї, спілкування та стосунки з іншими людьми, зміст при­ватних щоденників, листів та записок, віросповідання, спосіб життя та всі інші конфіденційні обставини існування людини, які вона сама не вважає потрібним або можливим розголошувати.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширен­ня конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, обумовлених законом, і лише в інтересах національної безпеки, еко­номічного добробуту та прав людини.

Закон не тільки передбачає, що втручання в сферу особистого життя можливе лише у випадках крайньої необхідності, а й детально регулює застосування процесуальних дій, пов'язаних із таким втру­чанням, з тим щоб при цьому максимально була захищена сфера особистого життя людини, виключалися факти безпідставного роз­голошення конфіденційної інформації про особу. КПК України, на­приклад, вимагає, щоб під час обшуку або виїмки (особливо виїмки поштово-телеграфної кореспонденції) слідчий вживав заходів для того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини осо­бистого життя людини.

Дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію, її виїмку в поштово-телеграфних установах і на зняття інформації з каналів зв'язку надається тільки апеляційним судом.

Згідно зі ст. 187 КПК України арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку може бути застосовано лише за наявнос­ті достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій ко­респонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються за допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.