16. Принцип змагальності у кримінальному процесі

Принцип змагальності — це конституційно-правове положення, яке характеризує таку побудову судового процесу, в якому функції обвинувачення та захисту і примикаючі до них функції підтримання цивільного позову та заперечення проти нього розмежовані між со­бою, відокремлені від судової діяльності й виконуються сторонами, які користуються рівними процесуальними правами для відстоюван­ня своїх інтересів, а суд займає керівне становище в процесі, зберіга­ючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин криміналь­ної справи і вирішує її по суті.

Таким чином, основними елементами принципу змагальності є такі.

Відокремлення функцій обвинувачення і захисту, підтримання цивільного позову та заперечення проти нього від функції правосуд­дя та їх розмежування між собою, а також здійснення цих функцій незалежними один від одного суб'єктами.

Наділення сторін рівними процесуальними правами для здійснення своїх функцій. Рівність прав означає наявність у суб'єктів як на стороні обвинувачення (прокурора, а також потерпілого, цивільного позивача та їх представників), так і на стороні захисту (підсудного, захисника та за­конного представника, цивільного відповідача і його представника) од­накових прав на заяву відводів і клопотань, подання доказів, участі в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступі в судових деба­тах, оскарженні процесуальних рішень суду (ст. 261 КПК).

Керівне становище суду в процесі та надання тільки йому права приймати у справі рішення. Суд є незалежним від сторін, а це означає: по-перше, що суд не може брати на себе здійснення ні обвинувальної функції, ні функції захисту; по-друге, головною рушійною силою змаган­ня є не ініціатива суду, а спір сторін із приводу обвинувачення; по-третє, не тільки суд не вправі виконувати функції сторін, а й жодна із сторін не може брати на себе навіть найменшу частку суддівської функції.

Змагальність сторін необхідна як гарантія реалізації принципу всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і захисту, які є необхідними для повноцінного змагання у всіх стадіях процесу. Вона також є гарантією для утвердження законності і спра­ведливості при винесенні судових рішень.

Змагальність найбільш повно виявляється у судових стадіях кримінального процесу. У досудовому провадженні принцип змагаль­ності досить обмежений (оскільки органи досудового розслідування самостійно приймають рішення з переважної більшості питань про­вадження в справі), однак елементи цього принципу застосовуються, наприклад, при вирішенні судом питання про надання дозволу на за­стосування органами досудового слідства примусових заходів щодо обвинуваченого (приміром, взяття під варту, поміщення до медичного закладу для провадження судово-медичної чи судово-психіатричної експертизи) і на провадження певних слідчих дій (зокрема, огляду або обшуку в житлі чи іншому володінні особи), а також при розгляді судом скарг на дії та рішення органів дізнання й досудового слідства (про порушення кримінальної справи, про відмову в порушенні криміналь­ної справи, про закриття кримінальної справи тощо).