91. Види вироків. Зміст і форма вироку. Підстави постановлений виправдувального вироку

Вирок може бути обвинувальним або виправдувальним (ст. 327 КПК).Обвинувальний вирок не може постановлятися на припущеннях, він виноситься судом, якщо в ході судового розгляду винуватість під­судного у вчиненні злочину доведена. Обвинувальний вирок може бути двох видів: 1) з призначенням підсудному покарання та 2) з при­значенням покарання та звільненням засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 КК (ч. З ст. 327 КПК). Обвинувальний вирок із звільненням від відбування покарання по­становляється також судом і за наявності підстав, передбачених ч. 1 статей 75, 79, 104 КК, тобто у разі призначення покарання з випро­буванням протягом призначеного судом іспитового строку.

Суд при постановленні обвинувального вироку може звільнити підсудного від покарання у зв'язку з актом амністії, якщо цей акт усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням підсудного (ч. 2 ст. 6 КПК).

Суд також своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною (ст. 12, ч. 4 ст. 74 КК, ч. 5 ст. 7 КПК).

Виправдувальний вирок може бути постановлений лише з таких підстав: 1) коли не встановлено події злочину; 2) коли в діянні під­судного немає складу злочину; 3) коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину (ч. 4 ст. 327 КПК). Виправдання підсудного з будь-якої із вказаних підстав означає його повну реабілітацію, підтвер­дження його непричетності до злочину.

Незалежно від того, на яких підставах постановлено виправду­вальний вирок, він повністю реабілітує підсудного. Саме тому законом не допускається включення у виправдувальний вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого (ст. 334 КПК).

При постановленні виправдувального вироку суд зобов'язаний роз'яснити виправданому порядок поновлення його порушених прав і відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності.

Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеніс­тю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні злочину (ч. 5 ст. 327 КПК).

Вирок повинен складатися з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної і резолютивної.

У вступній частині вироку слід зазначити, що він постановляється іменем України, вказуються: назва суду, місто — населений пункт, де відбулося судове засідання, час постановлення вироку — день його підписання складом суду; склад суду, секретар, учасники судового за­сідання, перекладач, якщо він був у справі; прізвище, ім'я і по батько­ві підсудного, рік, місяць та день його народження; місце народження, місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи. До таких відомостей слід віднести: громадянство; участь у Великій Вітчизняній війні; інва­лідність, нагороди; дані про непогашену і незняту судимість, які містять дату попереднього вироку, назву суду, який його проголосив, кримі­нальний закон, за яким підсудного було раніше засуджено, міру пока­рання, дату та підстави звільнення від покарання.

Вступна частина вироку також охоплює відомості про криміналь­ний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.

Така якість вироку, як мотивованість, вносить певну особливість у зміст описово-мотивувальної частини обвинувального вироку та вироку виправдувального. Відповідно до вимог ст. 334 КПК мотивувальна час­тина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинува­чення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Мотиву­вання у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставлен­ні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, перед­баченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Резолютивна частина обвинувального вироку, згідно із ст. 335 КПК, повинна містити: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання; початок строку відбуття по­карання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від покарання з випробуванням; рішення про цивільний позов; про­цесуальні дії або оперативно-розшукові заходи, проведені з порушен­ням законодавства, у разі їх виявлення; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про залік досудового ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили; вказівку про порядок і строк оскарження вироку.