§ 3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазі делікти)

Позадоговірні цивільні правопорушення, що тягли виник­нення шкоди і не підпадали під ознаки делікту, дістали назву ніби делікти (квазіделікти). Це четверта група підстав ви­никнення зобов'язань.

Загального визначення квазіделіктів римські юристи не за­лишили, а перелік неправомірних дій, що охоплювалися цим поняттям, досить широкий. Найпоширенішими серед них бу­ли кілька недозволених дій.

1. Відповідальність судді за постановлення несправедли­вого присуду. Навмисне неправильне або недбайливе вирі­шення судової справи, а також порушення інших суддівських обов'язків визнавалося неправомірною дією — ніби деліктом і тягло майнову відповідальність. Суддя, який виніс явно не­справедливий присуд або не з'явився в призначений день для розгляду справи, був зобов'язаний відшкодувати заподіяну його неправомірними діями шкоду потерпілій стороні. В разі навмисних дій (dolus) суддя відшкодовував усю суму позову, а за наявності іншої вини — штраф, що призначався судом.

Відповідальність мешканців будинків за викинуте або вилите. Мешканець яеитла, з якого було щось викинуто або вилито на вулицю, де звичайно ходять або їздять люди, від­повідав за заподіяну шкоду. Не мало значення, ким була осо­ба, що викинула або вилила, — власником будинку чи найма­чем, володільцем чи утримувачем. Проте той, хто тимчасово перебував у будинку, відповідальності не ніс. Мешканці, що проживали разом, несли солідарну відповідальність.Позов, що випливав з такого вчинку, не був деліктним, ос­кільки відповідальність за ним наставала без вини, а деліктна відповідальність мала місце лише за наявності вини. Проте він наближався до деліктного. Цей позов був введений пре­торським едиктом для безпеки руху в громадських місцях міста. Його застосовували й у випадках, коли що-небудь ви­кидалося або виливалося з інших приміщень або споруд, на­приклад з воза, корабля, хліва, якщо у місці, куди вилите або викинуте потрапило, були люди (Д. 9.3.5.3). Відповідальність наставала у розмірі подвійної суми заподіяної шкоди. Той, хто завдав шкоди, звільнявся від відповідальності тільки в ра­зі дії нездоланної сили.

2. Небезпечне для пішоходів виставлене, підвіїиене або ви­вішене, що може впасти на людей. Недбало прикріплена ви­віска, небезпечно виставлені на вікні вазони, підвішені на сті­ні будинку предмети, виставлені або підвішені на балконах речі тощо — все це, знесене вітром або за будь-яких інших причин зірване зі свого місця, може впасти на перехоясих і завдати їм шкоди. Той, хто помітив подібне, міг подати до господаря будинку позов (actio popularis) про сплату штрафу в розмірі 10 тисяч сестерцій і усунення небезпеки. Відпові­дальність наставала незалежно від вини і наявності шкоди.

3. Відповідальність власників готелів, заїжджих дворів і кораблів, які завдавали шкоди майну постояльців і пасажи­рів. Вони зобов'язані були відшкодувати заподіяні їхніми працівниками збитки у подвійному розмірі. При втраті зда­них на схов речей постояльці могли заявити кондикційний позов до господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів. За шкоду, заподіяну працівниками господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів, жильцям і пасажирам потерпілі могли по­дати квазіделіктний позов безпосередньо до тих, хто вчинив шкоду, а в разі їхньої неспроможності — до їхніх хазяїв.

Шкода, заподіяна рабом або твариною чужому майну або особі. І в цьому разі відповідальність ніс їхній хазяїн. Ви­ною власника раба чи тварини, що заподіяли шкоду, вваяса- лась відсутність налеясного нагляду за тваринами і рабами. Власник раба чи тварини, що заподіяли шкоду, був зобов'я­заний відшкодувати її чи за ноксальним позовом видати тва­рину чи раба

.Розділ IV СПАДКОВЕ ПРАВО