Глава з структура римського права

§ 1. Загальні зауваження.

Інституційна та пандектна структури

Право у Стародавньому Римі структурно вибудовувалося за так званою «інституційною» системою, суть якої полягає в тому, що норми групуються за певними ознаками (однорід­ність відносин, що регулюються) в інститути, що розташову­ють затим у логічній послідовності.

Щодо інституційної системи побудови римського права існують дві поширені помилки.

По-перше, припускають, що така структура характерна лише для приватного, а не для всього римського права, і саме у такому контексті розглядають його основні інститути.

По-друге, часто вважають, що таких інститутів у римсько­му приватному праві було три: 1) особи (personae), 2) речі (res), 3) способи придбання речей (actio). При цьому поси­лаються на висловлювання Гая та його Інституції, що нібито мають таку структуру.

Однак римські правознавці поділяли за інституційною сис­темою не тільки приватне, а й усе право в цілому. Наприклад, Гай зазначав, що все право, яким ми користуємося, стосу­ється або осіб, або речей, або позовів (Гай. І.І.8). Отже, можна припустити, що норми права публічного також роз­глядалися як такі, що стосуються осіб (суб'єктів права), ре­чей (як найважливішого виду об'єктів права) і позовів (засо­бів захисту суб'єктивних прав, що використовуються за іні­ціативою зацікавлених осіб).

При цьому слід взяти до уваги, що особисті немайнові права також були предметом правового регулювання, але розглядалися вони не як об'єкти права, а як елемент право­вого статусу особи (у тому числі — статусу громадян Риму як суб'єктів публічного права). Крім того, actio (позовний за­хист) міг слугувати засобом захисту прав та інтересів не лише окремих громадян, а й держави, яка виступає як виразник публічних інтересів (інтересів спільноти). У разі розгляду карної справи actio набуває формулювання «народ проти Нумерія Негідія».Положення щодо поширеного трактування поняття actio, як аналогу вислову «способи придбання речей», також по­требує уточнення.

Термін actio охоплював у Стародавньому Римі дві катего­рії дій: придбання речей (договори) і захист суб'єктивних прав. Якщо перша з цих категорій стосувалася виникнення прав щодо речей, то друга — питань процедурних, того, що нині ми називаємо «судовим процесом». До речі, це відобра­жено і в структурі Інституцій Гая, що складаються не з трьох, а з чотирьох книг. Ці книги не мають назви, перша з них присвячена загальним положенням права та статусу осо­би, друга — речевим правам і спадкуванню, третя — спадку­ванню і зобов'язанням, а четверта — позовам, інтердиктам, засобам забезпечення виконання судових присудів тощо. Складені набагато пізніше Інституції Юстиніана теж мають чотири книги, структура перших трьох з яких приблизно від­повідає Інституціям Гая, а четверта містить положення про позадоговірні зобов'язання та судочинство.

Отже, інституційна система побудови римського права ви­глядає таким чином:

1. Становище особи.

2. Речі (об'єкти права).

3. Договори та інші юридичні дії.

4. Захист суб'єктивних прав. Судочинство.