Глава 1 римське право як правова система

§ 1. Поняття правової системи і системи права

Категорії «правова система» та «система права» часто не розрізняють, що є некоректним, оскільки при зовнішній по­дібності вони не є тотожними.

Система права — поняття структурно-інституціональне. Воно розкриває структуру побудови і взаємозв'язок інститу­тів та галузей права. Поняття «правова система» — більш широке. Воно поряд з інституціональною структурою права (системою права) охоплює низку компонентів правового життя суспільства, аналіз яких дозволяє побачити такі сто­рони й аспекти правового розвитку, що не можуть бути роз­криті шляхом аналізу лише структури (системи) права. У по­нятті «правова система» на відміну від поняття «система пра­ва» відображається не стільки внутрішня узгодженість права, скільки автономність правової системи як самостійного соці­ального феномену.

До елементів правової системи суспільства належать такі складові частини:

• суб'єкти права — фізичні особи, юридичні особи, дер­жава та інші соціальні утворення;

• правові норми та принципи;

• правові відносини, правова поведінка, юридична практи­ка, режим функціонування правової системи; правова ідеоло­гія, правова свідомість, правові погляди, правова культура;

• зв'язки між вказаними елементами, що визначають ре­зультат їхньої взаємодії — законність, правопорядок.

65

Найчастіше поняття «правова система» пов'язують з таки­ми категоріями як «нація», «країна», «держава». Однак як­що раніше наголошували на зв'язку таких понять, як «право­ва система» та «держава» і визначали правову систему як сукуп­ність юридичних засобів, за допомогою яких держава здійс­нює необхідний нормативно-організуючий вплив на суспільні

5 — 5-1801

відносини, то тепер правова система розглядають як кате­горію, що охоплює іииріиу сферу відносин за участю більшої кількості учасників, де істотна роль відводиться не лише державі.

Національна правова система являє собою конкретно-істо­ричну сукупність права (законодавства), юридичної практики і пануючої правової ідеології окремої країни, де вона охоп­лює всі правові явища: правотворчість, правову свідомість, ді­яльність з реалізації права, правову ідеологію. Вона є елемен­том конкретного суспільства і відображає його соціально- економічні, політичні, цивілізаційні особливості, будучи де­термінованою історичними, географічними, культурними то­що чинниками.

Отже, правова система — це не лише феномен, що містить у собі основні конструктивні елементи правового регулюван­ня, вона також є частиною соціальної системи, що взаємодіє з економічною, політичною, моральною та іншими складови­ми останньої.

Суть цієї взаємодії полягає в тому, що, з одного боку, сус­пільні відносини в сферах політики, економіки, науки, куль­тури, освіти тощо, є об'єктом регулювання та охорони право­вої системи. Але, з іншого, — й сама правова система форму­ється, розвивається і функціонує під впливом цих відносин. Крім того, правова система взаємопов'язана з системою мо­ралі, оскільки право має моральне обґрунтування, що знахо­дить своє вираження у свідомості людей, яка відображає їхнє ставлення до права.

З урахуванням сказаного національну правову систему можна визначити як зумовлену об' єктивними закономірнос­тями (цивілізаційними, історичними, географічними тощо особливостями) розвитку певної спільноти людей (грома­ди, суспільства, держави, етносу) сукупність взаємопов'я- заних норм, правових інституцій та юридичних явищ, що постійно відтворюються та використовуються людьми у процесі співжиття.

Отже, оскільки національна правова система є елементом конкретного суспільства та елементом соціальної системи держави, відображаючи їхні соціально-економічні, політичні, цивілізаційні особливості, то характеристика поняття право­вої системи має істотне значення для характеристики права тієї чи іншої конкретної країни. Тож можна визначити спів­відношення понять «правова система Стародавнього Риму» і

«система римського права», оскільки при деякій зовнішній подібності вони не є синонімами.

Правова система Стародавнього Риму являє собою сукуп­ність права та пов'язаних з ним явищ та інституцій, що відоб­ражають особливості політичної, соціальної, економічної, культурної, духовної систем цієї цивілізації. Разом з тим, Римська правова система є універсальною категорією, оскіль­ки втілила у собі вищі здобутки античної цивілізації.

«Система (структура) римського права» — поняття структурно-інституціональне, оскільки воно розкриває його побудову (структуру), поділ його на галузі, підгалузі, інсти­тути; взаємозв'язок галузей та інститутів права тощо.