Глава 1 68

РИМСЬКЕ ПРАВО ЯК ПРАВОВА СИСТЕМА 68

Глава 2 88

ФОРМИ ПРАВА 88

Глава З 100

СТРУКТУРА РИМСЬКОГО ПРАВА 100

Адвокати не були представниками у точному значенні цього слова. Вони обиралися самими сторонами і сприяли їм у захисті прав, даючи поради в усній формі.Розділ III РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА 136

Глава 1 136

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕЦЕПЦІЮ РИМСЬКОГО ПРАВА 136

Глава 2 144

РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА У СХІДНІЙ ЄВРОПІ 144

Глава З 151

РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ 151

Глава 4 167

РЕЦЕПЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ 167

ОСНОВИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВОПОРЯДКУ ТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ 187

СУБ'ЄКТИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА 189

Глава 1 189

ГРОМАДЯНИ РИМУ 189

Глава 2 195

ІНШІ СУБ'ЄКТИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА 195

Глава 1 200

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ВРЯДУВАННЯ 200

Глава 2 208

ЕЛЕМЕНТИ ПУБЛІЧНОГО ПРАВОПОРЯДКУ 208

Глава З 222

АРМІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПУБЛІЧНОГО ПРАВОПОРЯДКУ 222

.Розділ III СИСТЕМА ВРЯДУВАННЯ У РИМІ 233

Глава 1 233

ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК ТА ВРЯДУВАННЯ У РЕСПУБЛІКАНСЬКОМУ РИМІ. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА 233

(загальні зауваження) 233

Глава 2 251

ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК ТА ВРЯДУВАННЯ У РИМСЬКІЙ ІМПЕРІЇ 251

Глава З 258

КАРНЕ ПРАВО ЯК ЗАСІБ ОХОРОНИ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ 258

Частина III КЛАСИЧНЕ РИМСЬКЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО 281

Розділ І ОСОБИ 281

(СУБ'ЄКТИ ПРИВАТНОГО ПРАВА) 281

Глава 1 281

ФІЗИЧНА ОСОБА ЯК СУБ'ЄКТ ПРИВАТНОГО ПРАВА 281

Глава 2 296

СІМЕЙНИЙ СТАТУС ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ (STATUS F AMI LI А) 296

Глава З 312

ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ 312

.Розділ II РЕЧЕВЕ ПРАВО 321

Глава 1 321

POSSESSIO (ВОЛОДІННЯ) 321

Глава 2 333

ПРАВО ВЛАСНОСТІ 333

§ 2. Поняття і зміст права власності 338

§ 5. Захист права власності 349

Глава З 354

ПРАВА НА ЧУЖІ РЕЧІ 354

§ 4. Право застави (заставне право) 367

Розділ III ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО 371

Глава 1 371

ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ 371

§ 3. Сторони у зобов'язанні 380

§ 4. Виконання зобов'язань 384

Глава 2 393

ДОГОВОРИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 393

§ 3. Зміст договору 402

§ 4. Укладення договору 403

Глава З 404

ОКРЕМІ ВИДИ ДОГОВОРІВ 404

§ 5. Інномінальні (безіменні) контракти 431

Глава 4 439

ПОЗАДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ 439

§ 2. Деліктні зобов'язання 445

§ 3. Зобов'язання ніби з приватних деліктів (квазі делікти) 453

.Розділ IV СПАДКОВЕ ПРАВО 454

Глава 1 454

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 454

§ 2. Основні етапи розвитку 457

римського спадкового права 457

Глава 2 460

ВИДИ СПАДКУВАННЯ 460

§ 2. Спадкування за законом 466

§ 1. Прийняття спадщини 470

§ 2. Сингулярне наступництво 472

Додаток 1 474

словник 474

В 476

D 478

F 482

G 483

J 485

N 488

R 493

S 494

V 497

ПЕРСОНАЛИ 497

БІБЛІОГРАФІЯ 504

ХРОНОЛОГІЧНА ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ РОЗВИТКУ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ ТА РИМСЬКОГО ПРАВА 510

КНИГА І. ПРО ОСОБИ 529

КНИГА II. ПРО РЕЧІ 534

Про закон Фальцидія 538

КНИГА III. ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ 539

КНИГА IV. ПРО ПОЗОВИ 542

зміст 544

Вибір положень римського публічного права, що мають бу­ти предметом вивчення сучасними правознавцями, пов'яза­ний з труднощами, зумовленими тим, що публічні інституції, публічна влада, а відтак і публічне право протягом історії Ри­му зазнавали значних змін. Разом з тим, в основі різноманіт­них державно-політичних устроїв Стародавнього Риму бу­ли певні єдині уявлення про принципи взаємин особи, сус­пільства і держави, що знаходили своє відображення в поло- женнях публічного права. Ці положення є свого роду уза­гальненням римським раціональним розумом античного дос­віду — тим більш цінним, що державність Стародавнього Ри­му і принципи римського врядування часто слугували зраз­ком для наслідування в дерясавному будівництві в пізніші епохи.

Jus publicum призначене виражати сукупні інтереси всієї громади. Одна з головних рис публічного права як сукуп­ності норм полягає у тому, що ці норми формуються та існують ніби незалежно від волі окремого суб'єкта. Для то­го, щоб перетворитися у норму публічно-правового рівня, воля окремої людини має пройти шлях узгодясення з волею

і прагненнями інших осіб. Правдиві принципи й інститути публічного права, що відповідають своєму призначенню — виражати інтереси співтовариства, — формуються тому не тільки через суто матеріально-нормативні приписи, а є та­кож нерозривними з певною процедурою «легалізації» цих приписів. Зміст повноважень державних органів і порядок реалізації ними цих повноважень однаковою мірою визнача­ються принципами публічного правопорядку і відобража­ються у ньому.

1 Див.: Косарев А. И. Римское частное право. — М., 1998. — С. 206.