Глава з рецепція римського права у західній європі

§ 1. Континентальний та англосаксонський типи рецепції

Торкаючись питань рецепції римського права у Західній Європі, а точніше за західноєвропейським типом, слід зазна­чити, що, відповідно до циклів розвитку цієї локальної цивілі­зації, наявності у ній «відроджень», вона відбувалась декілька разів.

Перша рецепція припадає на раннє Середньовіччя, почи­наючись після утворення варварських королівств на місці під­кореної ними Західної Римської імперії, сягає свого піку під час Каролінгського відродження.

Друга починається зі злетом західного християнства, фор­муванням «нової Європи», особливо помітною стає у XV— XVI ст.

Третя рецепція римського права цілком пов'язана з Новим часом, ґрунтуючись на підвалинах, закладених філософською революцією, сягаючи свого піку під час кодифікацій XIX ст. у Франції та Німеччині.

Нарешті, новітня рецепція римського права припадає на кінець XX ст., коли йде процес вдосконалення національних правових систем і відбувається творення нового права Євро­пи. Для коленої з них характерне переважання певних форм, того або іншого підґрунтя, кінцевого результату, про які мо­ва піде далі.

Перед тим як перейти до аналізу згаданих вище рецепцій римського права, слід звернути увагу на існування двох типів (різновидів) рецепції римського права у Західній Європі: кон­тинентального та англосаксонського.

Якщо стосовно можливості та характеру рецепції рим­ського права у континентальній Європі у фахівців сумнівів не виникало, то щодо Англії поширилася думка, що вона уникла рецепції права і своїм самобутнім шляхом прямує до загаль­ноєвропейської інтеграції, маючи, разом з тим, специфічну правову систему.

Звичайно вказують на те, що на перших фазах розвитку там мала місце рецепція римського права, що відбувалась без особливих відхилень. Зокрема, у XII ст. в Англії мало місце захоплення римським правом, з континентальної Європи за­прошували викладачів, вивчали його в університетах тощо. Але потім перемогла опозиція щодо застосування римського права у судовій практиці, та було надано перевагу англій­ському звичаєвому (загальному) праву.

Проте слід звернути увагу на те, що є чимало обставин, що свідчать на користь того, що теза про несприйняття Англією римського права є хибною.

Аналіз особливостей формування англійської правової системи засвідчує, що рецепція відбулась і тут, але у менш звичній (з точки зору традиційних досліджень) формі. Якщо континентальні правові системи (романська, німецька та ін.) реципували римське право і шляхом прямого застосування, і при кодифікаціях, то в Англії обмежились сприйняттям духу (ідей та методології) римського права, низки його засад, врешті решт, концепції створення норм позитивного права.

Слід звернути увагу на те, що коли компаративісти конти­нентальної Європи часто зазначають про неможливість сприйняття Англією римського права, то самі англійські до­слідники серед різновидів права, що переважають в Англії, вказують поряд із англійським загальним, місцевим, звичає­вим, статутним правом, правом справедливості, міжнарод­ним, торговим, канонічним, правом Європейської спільноти також і римське право, зазнаючи при цьому, що останнє існує в університетах, тобто забезпечує формування юридич­ного світогляду.

Тобто англійська (англосаксонська) правова система ха­рактеризується не відсутністю рецепції римського права вза­галі, а специфічними формами останньої. Чинником і резуль­татом цього, зокрема, є й те, що еволюція англійського права у своїх основних рисах відтворила розвиток римського права (аналогічна форма рецепції римського права характерна і для США).