§ 3. Спільна власність

Виключний (неподільний) характер права власності перед­бачав, що власником певної речі може бути тільки одна осо­ба. Якщо одна особа має повне право власності на цю річ, то інша не могла мати такого самого права на ту саму річ. Один власник речі виключає іншого такого ж власника. Не може існувати кілька прав на одну й ту саму річ. Однак римські юристи помітили, що на практиці часто виникають ситуації, за яких одна й та сама річ може бути власністю кількох осіб, наприклад у випадках, коли річ переходить у спадщину до двох або кількох спадкоємців або якщо особа, що не має до­статніх коштів для набуття певної речі, укладає договір з кількома іншими особами з метою придбати цю річ спільно. У таких випадках одна й та сама річ є власністю кількох осіб. Отже, погляди римських юристів щодо виключного характе­ру права власності суперечили дійсності. Це зумовило необ­хідність пошуку пояснення цього факту.

Ще Сцевола висловлював ідею власності багатьох осіб на одну річ в ідеальних частках — pars pro indiviso (Д. 50.16.25). Ця ідея мала подальший розвиток. Цельз-син говорив: «Не може бути власності або володіння двох в повному обсязі, але вони мають власність в частині на все тіло окремо». Іншими словами, кожному із власників належить ідеальна частка речі, яку молена уявити подумки, а не фізично. Отже, не може бути кількох прав власності на одну й ту саму річ, однак одне право власності на одну і ту саму річ може нале­жати кільком особам, і тоді наявне право спільної власності, яке римські юристи називали communio, condominium.

Виходячи з характеристики відносин власності Цельзом, молена дійти висновку, що кожний із власників має частку права власності на всю річ у цілому, тобто кожний з них має право не на частину речі, а на частку в праві на річ. Таке ро­зуміння права спільної власності означає: якщо річ буде зруйновано, зіпсовано або якимось іншим чином її вартість зменшиться чи просто річ впаде в ціні, кожний із власників зберігає свою частку права на частку, котра залишилася, або на уцінену річ. Наприклад, будинок, що належав за правом спільної власності двом співвласникам, згорів, від нього зали­шилося всього кілька балок, вони належать двом співвласни­кам відповідно до їхніх часток права. Такі самі наслідки були й у випадках, якщо ціна будинку збільшувалася. Проте не

слід змішувати частку права на річ в цілому з реальною до­лею права користування, що належить кільком співвласни­кам. Наприклад, п'ятикімнатний будинок належить двом співвласникам у рівних частках права — по 1/2 кожному. Ідеальна частка коленого становитиме 1/2 будинку. Кожному з них належить і/2 права на будинок в цілому. При цьому ре­альна частка користування може бути іншою: одному — дві кімнати, другому — три. Отже, у цьому разі реальні та іде­альні частки не збігаються.

Відносини спільної власності підпорядковуються певним правилам.

Оскільки річ у цілому і в усіх своїх частках належить всім власникам разом, то звідси випливає вимога — розпорядлеен- ня, володіння і користування річчю молее здійснюватися тіль­ки за згодою всіх співвласників. При цьому не має значення, кому і яка частка (більша чи менша) права налелеить. Усі спів­власники рівні в своєму праві здійснювати право власності. Якщо хоча б один із них не згоден з прийнятим рішенням, во­но не могло здійснюватися. Колене фактичне розпорядлеення всією річчю або хоча б найменшою її частиною стосується права спільної власності на всю річ у цілому, яке не належить нікому окремо, а тільки всім разом.

Однак кожний із співвласників має право на власний роз­суд розпоряджатися своєю часткою права спільної власності. Він може її продати, обміняти, передати в спадщину, подару­вати і взагалі здійснити все, що не заборонено законом.

Проте перевалене право на придбання відчулеуваної частки права у спільній власності налелеить іншим співвласникам. Тільки при відмові їх від придбання зазначеної частки спів­власник, який балеає вчинити відчулеення своєї частки, має право продати її будь-якій іншій особі.

Колений із співвласників має право вимагати розділу спіль­ної власності в будь-який час. Інші співвласники не молеуть йому в цьому відмовити, якщо тільки негайний розділ не заш­кодить самій речі.