§ 3. Зміст договору

Зміст будь-якого зобов'язання, і передусім договірного, визначений відомою тріадою: dare, facere, praestare (dare — в розумінні передати право власності на яку-небудь річ однією особою іншій; facere — «зробити», тобто виконати певні дії або утриматися від здійснення певних дій; praestare — «нада­ти» річ у тимчасове користування або надати певні послуги). Зміст зобов'язання (договору) визначає відповідні права й обов'язки сторін: якщо сторони домовилися про здійснення будь-якого діяння, то у другої сторони виникає право вима­гати його виконання, а перша має його виконати.

Елементи змісту договору поділяли на три види: істотні (необхідні), звичайні та випадкові.

Істотними були такі, без яких договір взагалі не міг існу­вати (наприклад, у договорі купівлі-продажу — товар, ціна). Кожний договір мав свої специфічні необхідні елементи, які об'єднувалися однією властивістю.

Разом з тим договір міг містити елементи, без яких він не втрачав юридичного значення. Наприклад, у той же договір купівлі-продажу включався пункт, який встановлював обов'я­зок продавця доставити товар у домівку покупця. Це не було безперечно обов'язковим. Такі елементи змісту договору на­зивали звичайними. Крім них, за бажанням сторін у договір можна було включити елементи, які не були для нього не­обхідними і звичайними. їх називали випадковими (умови, строки).

Умова як чинник дійсності договору відрізняється від умо­ви як випадкового елемента в договорі. В цьому разі умова розглядається в останньому значенні. Як випадковий елемент умова включається в договір тільки за бажанням сторін і є застереженням у договорі, що ставить його чинність в за­лежність від настання певної обумовленої в договорі події. При укладенні ще достеменно не відомо, настане ця подія чи ні, якщо настане, то договір набуває чинності або припиняє її. Якщо настання чинності договору зумовлено настанням цієї події, то така умова називається відкладальною або сус- пензивною. Наприклад, настання чинності договору купівлі- продажу будинку залежить від переїзду продавця на прожи­вання до іншого міста. Якщо продавець переїде до іншого міста, то договір набуває чинності, а якщо не переїде — до­говору немає. Прикладом відкладальної умови може бути здача в найм будинку до одруження сина.

Якщо ж чинність договору продовжується до настання обумовленої події, то така умова називається скасувальною, або резолютивною. При скасувальній умові договір набуває чинності відразу після його укладення і припиняє чинність з настанням цієї умови, а при відкладальній умові — набуває чинності тільки при настанні цієї умови.

Строк. Чинність договору може залежати від настання певного строку. Умови і строки подібні між собою. Відмін­ність полягає лише в тому, що умова може настати або не на­стати, а строк завжди настане, хоч може бути невідомим. Як­що настання строку зазначено точно — це певний строк (на­приклад договір укладено на два місяці), а якщо ні — невиз- начений строк (наприклад, договір купівлі-продажу набуде чинності після того, як зійде сніг). Строки (як і умови) поді­ляються на відкладальні та скасувальні.

Договори, не обтяжені умовами і строками, називалися чистими.

Умова не повинна суперечити закону, моральності, добрим звичаям і має бути можливою до виконання.

Мета договору. Найближча мета, задля якої укладається договір, називалася каузою. Наприклад, покупець зобов'язу­ється сплатити продавцю певну суму, щоб набути певну річ. Набуття речі і є найближча мета, заради якої укладався до­говір. Вона одночасно є матеріальною підставою укладення договору. Договори, в яких мету (causa) можна легко визна­чити, називали каузальними.

Однак не в усіх договорах кауза помітна. Є договори, сто­рони в яких не вказують мету, заради якої укладають договір (наприклад стипуляція). Такі договори ніби абстраговані від своєї мети і називаються абстрактними.