2. Десятинна та двірсько-вотчинна системи управління.

До Х ст. в Київській Русі збереглася десятинна система управління, яка збереглася з часів військової демократії. Київські князі ставили у центрах васальних князівств свої гарнізони – тисячі, в містах менших за значенням, - сотні або десятки. Тисячники, сотники, десятники виконували адміністративні, фінансові, судові функції. З розвитком феодалізму Володимир Великий проводить адміністративну реформу і вводить двірсько-вотчинну систему управління. Всю державу поділили на 8 волостей, якими управляли бояри-вотчинники та посадники.

Найголовнішими посадовими особами були: дворецький – керував двором князя і виконував важливі державні доручення, печатник – очолював канцелярію, стольник – постачав князівський двір продовольством, тіун конюший – відповідав за княжу стайню.

На місцевому рівні владні функції виконували воєводи, посадники, волостелі, старости, яким допомагали мечники, вірники, мостники тощо. Княжі службовці на місцях утримувалися за рахунок частини податків та поборів, що збиралися з населення. Це так звана система кормління.

5. Організація збройних сил.

Військо складалося з 3-х частин:

1) великокнязівської дружини і дружин місцевих князів;

2) народного ополчення;

3) найманих загонів.

Дружина була ядром війська. Дружинники були найбільш близькими і вірними соратниками князя у військових походах, мисливських ловах у мирний час.. Верхівка дружинників зазвичай мала на князя найбільший вплив. В переважній більшості князівську дружину складала родова знать. Із числа старшої дружини Великий князь призначав адміністрацію – посадників, тисяцьких, волостелів.

Представники верхівки князівської дружини з часом переросли у клас бояр. Боярами перш за все стали члени старшої дружини, які мали певну економічну самостійність за рахунок пожалуваних князем земель і сіл. З часом вони ставали самостійними землевласниками, створювали свої дружини, залишаючись васалами Великого князя.

Народне ополчення було найчисельнішою силою війська. Воно формувалося за скликанням віча у період військових дій, які загрожували безпеці Батьківщини.

Для посилення військової могутності в походах, а також під час міжусобиць князі часто наймали іноземні загони. Найчастіше це були варяги, фінни (наймали Олег, Ігор), половці, хозари (наймали Святослав, Володимир). Ці загони жили за рахунок найманства, деколи їм надавалися у користування землі.

6. Судові органи Київської Русі

Суд не був відділений від адміністрації і захищав інтереси імущих верств населення

Після уведення християнства на Русі суди поділялися:

1) світські;

2) церковні.

До світських судів належали: князівський суд, суд князівської адміністрації, вічеві суди, вотчинні суди, суд общини (верви).

Князівський суд чинив сам князь або наближена особа за його дорученням. Судив в першу чергу найважливіші справи, в яких хоча б однією із сторін був представник феодальної знаті. Зазвичай судив сам князь на княжому дворі або там, де перебував. На місцях за дорученням князя судили посадники і волостелі. Вони могли судити все населення, крім церковних людей.

Суди землевласників над феодально залежними людьми (рядовичами, холопами) називалися вотчинними (доменіальними) судами. Рішення суду феодала було остаточним, однак рядовичі могли оскаржити це рішення до князівського суду.

По найважливіших злочинах міг відбутися вічевий суд. Найчастіше вирок такого суду підлягав негайному виконанню.

Членів селянських общин судив громадський суд (суд верви). Цей суд розглядав справи, що мали найменше значення і діяв тільки по відношенню до членів громади. До складу вервного суду входили староста і так звані «добрі люди» – найшанованіші люди громади.

Церковні суди судили духовенство та населення, залежне від монастирів та церков. Суддями були ієрархи православної церкви (митрополити, архієпископи, єпископи, архімандрити). До виключної юрисдикції церковних судів належали такі справи: віровідступництво, святотатство, знахарство, чаклунство, справи, пов’язані з церковним майном, про порушення моралі, розпусту, двоєженство, сімейно-шлюбні справи.

Лекція 5. ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ – 2 години

Джерела давньоруського права

Історія створення, основні редакції і списки Руської правди

Цивільне право за Руською правдою

Шлюбно-сімейне та спадкове право за Руською правдою

Кримінальне право за Руською правдою

Церковне (канонічне) право Київської Русі