Тема 25. Проголошення радянської влади на україні і його юридичне оформлення. Державно-правові інститути радянської україни в 1917 – 1920 рр. – 2 години

1. Перший Всеукраїнський з'їзд Рад, зміст і юридична сила його рішень.

2. Особливості державного устрою і права Донецько-Криворізької Радянської республіки та інших державних утворень радянського типу на території України.

3. Конституція УСРР 1919 р.

4. Органи державної влади і управління Радянської України в 1917 - 1920 рр.

5. Становлення і розвиток в Україні радянських судових і правоохоронних органів.

6. Створення органів ЧК в Україні.

7. Основні джерела права Радянської України в 1917 - 1920 рр.

1. Перший всеукраїнський з`їзд Рад, зміст і юридична сила його рішень.

У грудні 1917 р. Рада Народних Комісарів РСФРР, декларативно здійснюючи принципи декларації прав народів Росії, визнала право на відокремлення і створення самостійних держав за Україною і Фінляндією. Однак, Раднарком не визнав Центральну Раду повноважним представником України, про що він прямо заявив в ультимативному «Маніфесті до українського народу» від 3(16) грудня 1917 р.

3 грудня 1917 р. в Києві розпочав роботу з’їзд робітничих, солдатських і селянських депутатів, на якому було висловлено повну підтримку Центральній Раді. Опинившись у меншості (124 особи, що представляли 49 рад, із 2 тис. делегатів), депутати-більшовики переїхали до Харкова, де об’єднались із ІІІ з’їздом Рад Донецько-Криворізького басейну. Ці збори, які були нелегітимними, бо представляли 89 рад із 300, відбулися 11-12 грудня 1917 р. і проголосили себе І всеукраїнським з’їздом Рад.

Вони проголосили про встановлення на всій території України влади Рад, а саму державу, як Українську робітничо-селянську республіку, федеративною частиною Російської республіки.

Оголошувалися недійсними всі розпорядження Центральної Ради. На територію України поширювалась дія декретів та розпоряджень Раднаркому РСФРР.

Структуру органів державної влади І Всеукраїнського з’їзду рад визначив, взявши за основу побудову цих органів в радянській Росії. Найвищим законодавчим органом став Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, в період між з’їздами – обраний з’їздом Центральний виконавчий комітет рад України, у складі якого було 41 чоловік (35 з них більшовики), 20 місць мали добрати селянські депутати. Головою ЦВК було обрано Ю. Медвєдєва. ЦВК 17 грудня 1917 р. утворив виконавчий орган – Народний секретаріат, який 4 березня 1918 р. очолив М. Скрипник. У складі секретаріату не було секретарства закордонних справ, охорони здоров’я та соціального забезпечення.

Компетенцію секретаріату законодавчо не було визначено. Свої повноваження він здійснював як через місцеві ради, так і через призначених ним комісарів. 6 січня 1918 р. народним секретарем Української республіки при РНК РСФРР був обраний В. Затонський із правом дорадчого голосу.

Таким чином, з грудня 1917 р. в Україні склалось двовладдя: при владі були Центральна Рада в Києві та радянський уряд у Харкові.