3. Правова система і судочинство Запорізької Січі.

Формування козацького стану супроводжувалося виробленням відповідних правових норм. Козацьке правопочуття вироблялося самим життям, природними потребами співтовариства. Козаки не визнавали дії Литовських статутів та магдебурзького права. Універсальним джерелом права на Січі було козацьке звичаєве право, яке регламентувало процедуру виборів козацької старшини, правила воєнних дій, порядок землекористування, види злочинів і систему покарань. Причини відсутності писаного права пояснюються передусім умовами існування козацького співтовариства.

Правові норми публічного права захищали військово-політичну організацію та основні соціальні цінності січовиків – волю, побратимство і демократію. Важливе значення для кошової організації мало правове регулювання демократичних засад формування органів влади і управління Запорозької Січі.

Одне з головних місць у правовій системі Січі посідало звичаєво-правове регулювання землеволодіння. Згідно з нормами козацького звичаєвого права поділ угідь здійснювався за жеребом, оскільки угіддя були нерівноцінними як за родючістю, так і за близькістю до татар.

На Січі склалася і досягла значного розвитку своєрідна система кримінального права. Злочинами були діяння, що посягали на військово-політичні, економічні, соціальні й моральні основи січової громади, завдавали шкоди життю, здоров’ю, честі особи. Найтяжчим злочином вважалось посягання на найвищу соціальну цінність запорожців – побратимство.

Залежно від об’єкта посягання були такі види злочинів:

1) військові (зрада, невиконання наказу, дезертирство, пияцтво під час походів);

2) службові (зловживання службовим становищем, розкрадання скарбниці);

3) проти порядку управління й суду (непокора органам військово-адміністративної влади, підроблення документів, кривоприсяга й кривосвідчення в суді);

4) проти особи ( вбивство, калічення, завдання тілесних ушкоджень, побої, образа, насильство у християнських поселеннях);

5) майнові (крадіжка або приховування краденого, пограбування, знищення чужого майна);

6) проти моралі (статеві збочення, приведення на Січ жінки, перелюб).

Система покарань була дуже суворою, що пояснюється постійним перебуванням Січі у воєнному стані, а також тим, що серед інших туди приходили люди з сумнівною моральністю та кримінальним минулим. Мета покарання полягала у відплаті за скоєний злочин, залякуванні потенційних злочинців та у відшкодуванні заподіяної шкоди.

Види покарань:

1) смертна кара ( повішення на шибениці або на залізному гаку, утоплення, посадження на палю або на гострий кіл, забивання киями біля ганебного стовпа);

2) членоушкодження та калічення (ламання або відсікання руки або ноги, відрізання носа, вух, язика, таврування);

3) ганебні покарання ( приковування або прив’язування до ганебного стовпа або гармати).

Судочинство і виконання вироків здійснювалося публічно. Суд не був відокремлений від адміністрації. Як докази використовувалися: визнання підсудним своєї провини, покази свідків та потерпілих, пояснення підсудного, зовнішні ознаки, речові докази, письмові документи.

При розгляді кримінальної справи злочинцеві пропонували зізнатися у скоєному і щиросердно покаятися. З метою дістати зізнання практикувалося застосування привселюдних тортур. Виносячи вирок звинуваченому у кримінальному злочині, суд враховував думку громади.

Приватно-правове регулювання на Січі розвиненим не було. Була приватна власність на особисті речі і зброю та частку від військової здобичі, спільного полювання чи рибної ловлі. Звичаєве козацьке право потребувало від кожного запорожця найвище за все ставити не особисті потреби, а потреби товариства. Нерухоме майно, будівлі та січові укріплення, земля становили власність всього Коша, а військова здобич розподілялася порівну.

Козаки визнавали право першого займу і право давності земельних володінь, коли право на землю засвідчувалось самим фактом володіння нею протягом тривалого часу без документарного оформлення.

Потреби господарських і торговельних відносин спричинили розвиток договорів дарування, купівлі-продажу, міни,особистого найму, які зазвичай укладалися в усній формі, часто при свідках. Зобов’язання виникали також із заподіяння шкоди.