Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

5. Основні риси судового процесу.

У процесуальному праві не було чіткого поділу на кримінально-процесуальне й цивільно-процесуальне. Однак у ХVІІІ ст. з’являється тенденція до застосування обвинувально-змагального процесу під час розгляду цивільних справ і слідчого (інквізиційного) – кримінальних справ. Процес з цивільних справ розпочинався з позовної заяви, яка з часів гетьмана Д. Апостола мала подаватися в письмовій формі. Кримінальні справи порушувалися потерпілими, зацікавленими особами або державними органами. Судовими доказами були: власне зізнання, показання сторін, свідків, речі, документи, присяга. На стадії попереднього слідства у кримінальних справах для одержання доказів могли застосовуватися тортури й побиття. Однак від них звільнялися представники панівних верств, особи духовного стану. Рішення і вироки можна було оскаржити у вищі інстанції. Судові рішення виконували спеціальні судові виконавці – возні.

Тема 14. Кодифікація українського права у XVIII - на поч. XIX ст. – 2 години

  1. Причини і наслідки перших кодифікаційних робіт „Права, за якими судиться малоросійський народ" 1743 р.

  2. Кодифікаційні роботи другої половини ХVІП ст.:

а) „Суд і розправа в правах малоросійських" 1750 р. Ф.Чуйкевича;

б) „Книга Статут та інші права малоросійські" 1764 р.

  1. Екстракт малоросійських прав" 1767 р. та „Екстракт із указів, інструкцій і

настанов" 1786 р.

  1. Кодифікаційні роботи першої половини XIX ст.:

а) „Зібрання малоросійських прав" 1807 р.;

б) „Литовський статут російської редакції" 1811р.;

в) „Звід місцевих законів західних губерній" 1837 р.

  1. Причини і наслідки перших кодифікаційних робіт „Права, за якими судиться малоросійський народ" 1743 р.

Причини кодифікаційних робіт:

- в Україні діяли різні норми права, які часто суперечили одна одній за змістом або дублювали одна одну;

- кардинальні зміни у суспільному житті у зв’язку із перетворенням Росії в абсолютну монархію вимагали уніфікації права (зближення правової системи України та Росії);

- верхівка українського суспільства прагнула зрівнятися у правах із російським дворянством, намагаючись закріпити свої права, відновити автономію України.

Кодифікація розпочалася за ініціативи козацької старшини і шляхти. Царський указ з’явився 22 серпня 1728 р. під назвою «Рішучі пункти гетьману Данилу Апостолу», згідно якого було створено кодифікаційну комісію з українських представників. Спочатку її очолював генеральний суддя І.Борозна, пізніше генеральний обозний Я.Лизогуб.

В основу кодифікації покладено:

- литовський статут 1588 року;

- книги Бартоша Гроїцького «Порядок прав цивільних» - версія магдебурзького права, яка найчастіше застосовувалася в судах України;

- «Зерцало саксонів» Т.Щербича;

- окремі акти царської влади, церковного права, правові звичаї, узагальнення судової практики.

Результатом діяльності комісії стала поява збірника «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1743 р.), яка складалася з 30 розділів, 531 артикулів, 1716 пунктів. До нього прикладалися інструкції, алфавітний покажчик, козацький табель про ранги. У збірнику виділялося сімейне право, детально регламентовано право власності, договори купівлі-продажу, обміну, дарування, позики тощо. Кримінальне право мало приватно-правовий характер, за яким суд призначав злочинцю покарання залежно від горя потерпілого. Передбачалася проста і кваліфікована смертна кара. Пересланий царському уряду на затвердження, він до 1759 року пролежав без руху в сенаті. Потім повернений гетьману Розумовському на доопрацювання. Однак ні комісія генеральної старшини 1759 року, ні рада генеральної і полкової старшини 1763 року не затвердила його. Звід так і не став офіційним джерелом права, однак використовувався як підручник українського права, його норми застосовувалися у реальному житті і судовій практиці.