Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

2. Особливості державного устрою і права Донецько-Криворізької Радянської республіки та інших державних утворень радянського типу на території України.

Більшовицьке керівництво Росії, прагнучи будь-що захопити владу в Україні, здійснювало всілякі політичні маневри, зокрема створювали штучні державні утворення. Одне з них – Донецько-Криворізька радянська республіка на чолі з Артемом (Сергєєвим) була проголошена 27 січня 1918 р. в Харкові на ІV обласному з’їзді рад. Ця, так звана, республіка будувалась за територіально-виборчою, а не за етнічною ознакою. Військовою опорою республіки був зведений озброєний загін, ядро якого становили пітерські робітники, направлені в Донбас російською партією більшовиків в листопаді 1917 р. Петроградським військово-революційним комітетом. Донецько-Криворізька республіка відразу після створення увійшла до РСФРР як суб’єкт федерації. Тим самим від України була відірвана єдина паливно-сировинна база. Донецько-Криворізька республіка стала одним із плацдармів, з якого було здійснено першу спробу силою придушити Українську Народну Республіку і встановити радянську владу на всій Україні.

В січні 1918 р. після кількаденних боїв з військами Центральної Ради в Одесі проголошується Одеська соціалістична республіка, яку очолив «визволитель» Харкова та Києва М. Муравйов. Виникла також «Миколаївська повітова соціалістична комуна», яку очолила «повітова Рада народних комісарів».

Навесні 1919 р. російські війська захопили Крим і було утворено Кримську (Таврійську) соціалістичну республіку. Кримський Раднарком очолив брат Леніна Дмитро Ілліч Ульянов. Раднаркоми були створені в Луганську і Старобільську. Ці місцеві утворення відмовлялися підпорядковуватися вищим радам, бо це, мовляв, суперечило декрету Раднаркому РСФРР «вся влада радам на місцях». Підпорядковувалися вони тільки прямим вказівкам керівництва більшовицької партії.

3. Конституція усрр 1919 р.

Перша Конституція УСРР була прийнята на ІІІ Всеукраїнському з’їзді рад 10 березня 1919 р. Складалась із 4 розділів. У загальних положеннях визначала УСРР як організацію диктатури трудящих і експлуатованих мас пролетаріату і найбіднішого селянства.

Проголошувалось скасування приватної власності, влада робітничого класу, свобода слова, зібрань союзів тільки для трудового народу. Влада трудящих мала здійснюватись Радами робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. Їх центральними органами визнавались Всеукраїнський з’їзд Рад, ВУЦВК та РНК, у компетенції яких перебували всі питання загальнодержавного значення. До конституції окремим розділом включалась Декларація прав і обов’язків трудящого і експлуатованого народу.

Ця Конституція мали всі властиві радянським конституціям ознаки:

  1. декларативність та надмірну заполітизованість;

  2. відкидання правових цінностей, зокрема ідеї природних прав людини;

  3. відмову від принципу розподілу влади та парламентаризму як такого;

  4. фіктивність.

На ІІІ з’їзді була створена постійно діюча Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК) на чолі з Т. Петровським, яка за первісним задумом мала виконувати поточну роботу і готувати законопроекти. Пізніше її повноваження зросли (помилування, призначення народних комісарів). 11.12.1919 р. було створено ще один неконституційний орган – Всеукраїнський революційний комітет, який уособлював найвищу законодавчу і виконавчу владу.

У квітні-травні 1919 р. відповідно до Конституції відбулися вибори місцевих (волосних, повітових, губернських) рад та формування їх виконавчих комітетів. У жовтні-грудні 1920 р. відбулися перевибори (приблизно 80% у радах становили більшовики).

Однак на місцях визначальна роль належала революційним комітетам, військовим революційним комітетам, на селі комітетам бідноти, які формувались партійними комітетами більшовиків, та призначуваними ними комісарами, «трійкам», «четвіркам» тощо. Всі вони наділялись надзвичайними правами.