Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

4. Історично-правове значення першої кодифікації законодавства Радянської України.

Таким чином, загальною тенденцією розвитку українського радянського права під час першої кодифікації стало забезпечення пріоритету держави у суспільному житті. Це виявилося у тому, що в нових кодексах пріоритет забезпечувався у загальнодержавних інтересах, у наданні державі права у разі потреби втручатися у будь-які урегульовані законом відносини, незважаючи на «традиційні права і свободи».

Але у багатьох випадках українські юристи випереджали своїх російських колег. Так, тільки в УСРР було прийнято Адміністративний кодекс і кодекс законів про народну освіту. До того ж, в УСРР значно далі, ніж в РСФРР посунулися і спроби підготовки суцільної кодифікації, результатом чого стало видання Систематичного зібрання чинних законів УСРР.

Отже, кодифікація права стала найважливішим засобом приведення законодавства до вимог життя в період непу. Нове законодавство УСРР початку непу мало чим відрізнялося від аналогічного законодавства РСФРР. Положення законодавства РСФРР запозичувався законодавством Радянської України найчастіше повно і без особливих змін. Визначальною тенденцією розвитку радянського права стає забезпечення у суспільному житті пріоритету держави та її інтересів.

Тема 29. Держава і право україни в період тоталітарно-репресивного режиму (1929 – 1941 рр.) – 2 години

  1. Конституція УСРР 1929 р.

  2. Організація державної влади в Україні у 30-ті р. після прийняття Конституції УСРР 1929 р.

  3. Конституція УРСР 1937 р. с та перебудова державних органів УРСР на її основі.

  4. Основні риси радянського права в 30-ті роки.

  5. Позасудові репресії. Примусова колективізація. Голодомор в Україні в 1932-1933 рр.

1. Конституція УСРР 1929 р.

В кінці 20-х рр. відбувається згортання політики непу. СРСР поступово перетворюється на тоталітарну державу. Й.Сталін і компартія проголосили гасло про посилення класової боротьби у зв’язку із побудовою світового соціалізму.

XI Всеукраїнський з’їзд Рад 15травня 1929 р. затвердив Конституцію УСРР, яка мала 82 статті і складалася із 5 розділів : 1) Загальні засади; 2) Організація Рад; 3) Про виборчі права; 4) Про бюджет УСРР; 5) Про герб, прапор і столицю УСРР.

Згідно Конституції:

  1. УСРР входила до СРСР як союзна республіка;

  2. Закріплювалося верховенство загальносоюзних органів та законодавства над республіканськими;

  3. Визначалися основні завдання диктатури пролетаріату, що полягали в остаточному подоланні буржуазії, знищенні експлуатації людини людиною та побудові соціалізму;

  4. Були проголошенні права і свободи, які стосувалися лише трудового люду;

  5. Ніяких політичних прав не мали інші особи (приватні крамарі, служителі культу, люди, що використовували найману працю).

2. Організація державної влади в Україні у 30-ті р. Після прийняття Конституції усрр 1929 р.

Згідно Конституції 1929 р. вищим органом влади в УСРР був Всеукраїнський з’їзд рад, який збирався 1 раз на 2 роки.

З’їзд був органом диктатури пролетаріату, яка зводилася до диктатури правлячої партії, директиви якої він виконував. Отже, його реальне призначення зводилося до суто декоративної функції надання державно-правової форми рішенням партійно-бюрократичної верхівки.

Делегати з’їзду обиралися за наступним принципом: а) по 1 делегату від 10 тис. міських виборців; б) по 1 делегату від 50 тис. сільських виборців.

Сесії ВУЦВК згідно Конституції 1929 р. збиралися 3 рази на рік.

Згідно Конституції Президії ВУЦВК було надано право законодавчої ініціативи у вищих органах СРСР і РНК СРСР, призупиняти на території республіки постанов союзних наркоматів. Конституція УРСР наділила РНК правом видавати законодавчі акти і постанови, обов’язкові до виконання на всій території УРСР.

В умовах форсованої індустріалізації, суцільної колективізації влада все більше зосереджувалася у загальносоюзних органах, відбувалася централізація. З метою посилення єдиночальності постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про реорганізацію народних комісаріатів і центральних установ УСРР» від 7 квітня 1934 р. ліквідовувались колегії при наркоматах УСРР, а відповідальність за діяльність наркоматів повністю покладалася на наркомів і їх заступників.

У 1930-1932 рр. було проведено ще одну адміністративно-територіальну реформу за схемою: центр-область-район.