Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
131
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

Судова система після прийняття закону про земських дільничних начальників

нижня ланка

земський дільничний начальник

міський суддя

повітовий член окружного суду

апеляційна інстанція

повітовий з'їзд

окружний з'їзд

мировий з'їзд

касаційна інстанція

губернське присутствіє на чолі з губернатором

сенат

  1. Зміни в суспільних відносинах і новий розподіл класових сил на початку XX ст.

Правове становище населення Російської імперії визначалося ІХ томом Зводу законів Російської імперії. Населення поділялося на такі стани:

  1. дворянство;

  2. духовенство;

  3. міські обивателі;

  4. сільські обивателі;

  5. інородці.

Дворяни були соціальною базою й опорою абсолютної монархії, тому щодо них проводилася політика протекціонізму:

  1. перевага при вступі на державну службу ( в т.ч. на вищі державні посади);

  2. при вступі на військову службу займали офіцерські посади ( статут про військову повинність 1874р.);

  3. основна роль в органах земського та міського самоврядування;

  4. пільгові кредити у Державному земельному банку.

Буржуазія належала до вищих верств населення і була новим соціальним позастановим класом, який виник після проведення реформ 1860-1870 р.р. На початку ХХ ст. поряд з цукроварною промисловістю зростає роль добувної промисловості, металургії машинобудування. Відбувається диференціація буржуазії: промислово-торговельна, банківська, середня, дрібна буржуазія (1,5 млн.). Значна кількість промислової буржуазії була іноземного походження.

У політичному відношенні буржуазія була безправному, але після проведення реформ (земської, міської, судової) згідно встановлених майнових цензів буржуазія дістала доступ до міських дум і управ, земських органів самоврядування та посад у судових органах.

В середовищі буржуазії та земських установ формується прошарок буржуазної інтелігенції (інженери, лікарі, адвокати, вчителі).

Становище духовенства на початку ХХ ст. не змінилося.

В кінці ХІХ поч. ХХ ст. сформувалася нова суспільна сила – робітничий клас. Основною базою формування робітничого класу були селяни, що не викупили землю, кустарі, переселенці з території Росії. Особливо велика концентрація пролетаріату була в промислово розвинутих регіонах (Донбас, Харків, Катеринослав, Київ, Миколаїв). Але робітники фактично були безправними.

Після реформ кінця ХІХ ст. селяни стали особисто вільними та могли брати участь у селянському та земському самоврядуванні. Однак селяни і після звільнення з кріпосної залежності залишалися відособленим податним станом: сплачували подушний податок, несли рекрутську повинність, мусили викуповувати земельні наділи. Селянська реформа проводилась з урахуванням інтересів дворянства.

Тема 19. Державно-правові інститути в період революції і першох світової війни – 2 години.

  1. Зміни державного ладу в період Першої російської буржуазно-демократичної революції 1905-1906 рр.

  2. Статус і компетенція Державної Думи.

  3. Діяльність і політична платформа Української думської громади.

  4. Юридичний зміст столипінської аграрної реформи.

  5. Мілітаризація державного апарату Російської імперії в роки Першої світової війни.

  1. Зміни державного ладу в період Першої російської буржуазно-демократичної революції 1905-1906 рр.

В результаті революційних подій 1905-1907 рр. царський уряд змушений був розпочати буржуазно-демократичні перетворення в державному ладі. 17 жовтня 1905р. був оголошений Маніфест Миколи ІІ, який «дарував громадянські свободи» і засновував Державну думу як законодавчий орган, декларуючи основи буржуазного конституціоналізму. Жовтневий Маніфест уперше в історії Росії проголосив заснування парламенту.

11 грудня 1905р. було видано Указ «Про зміни Положення про вибори до Державної думи», за яким до кола виборців крім землеробської, міської та селянської курій була включена робітнича курія. Компетенція, а також загальні питання організації і діяльності Державної думи визначалися «Установою Державної думи», а також низкою статей Основних державних законів Російської імперії від 23 квітня 1906р.

До Державної думи могли бути обраними тільки особи, які володіли російською мовою. Вибори були двоступеневими для великих землевласників і міських виборців, триступеневими – для дрібних землевласників і робітників, чотириступеневими – для селян. Державна дума працювала сесійно. Її засідання були публічними. Голосували простою більшістю голосів.

Маніфестом і Указом Миколи ІІ від 20 лютого 1906р. було здійснено реорганізацію Державної ради, яка наділялася законодавчими функціями. Прийнятий Державною думою законопроект надходив до державної ради для схвалення або відхилення. Державна рада мала однакові з Державною думою права. Водночас вона виконувала консервативну роль, яка забезпечувалася насамперед її складом( голова і віце-голова державної ради та половина її складу щорічно призначалися імператором. Інша половина Державної ради обиралася на корпоративних засадах: від купців, дворян, духовенства. Вимоги до членів Державної ради: вік – 40 років, середня освіта, піддані російської імперії).