Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

3. Державно-правовий статус України за Декларацією і Договором про утворення Союзу рср 1922 р. І Конституції срср 1924 р.

IX Всеукраїнський з’їзд Рад, який відбувся в травні 1925 р., вніс зміни в текст Конституції УСРР 1919 р. Закріплювалося входження України до складу СРСР.

Утворення СРСР призвело до суттєвих змін. Віднині Всеукраїнський з’їзд рад змушений був керуватися постановами всесоюзних з’їздів рад, директивами РКП (б). Раднарком УСРР мусив звітувати перед РНК СРСР. Президія ЦВК СРСР мала право скасовувати рішення українських державних установ.

Засновувався Верховний суд СРСР із функціями верховного судового контролю. При РНК СРСР створювався об’єднаний орган Державне політичне управління. Воно було створено постановою ВУЦВК від 22 березня 1922 р. на зміну ВУНК. Бюджети республік були складовими загальносоюзного бюджету і затверджувався ЦВК СРСР. Для громадян союзних республік установлювалося єдине союзне громадянство.

За Конституцією СРСР 1924 р. уряд республіки одержав право на керівництво внутрішніми справами, юстицією, сільським господарством, освітою, охороною здоров’я, соціальним забезпеченням.

Що ж до продовольчої справи, фінансових питань, трудових ресурсів,промисловості – то вони підпадали під спільне управління союзно-республіканських наркоматів. Політику цих наркоматів визначав центр.

У виключному віданні союзного уряду перебували зовнішньополітичні відносини, армія і флот, зовнішня торгівля, засоби зв’язку, транспорт.

За союзними республіками зберігалося право вільного виходу з Союзу РСР, але за відсутності правового механізму його реалізації, воно просто зводилося нанівець.

Монополістичне становище жорстко централізованої більшовицької партії призвело до того, що «федерація республік» дедалі більше функціонувала за унітарною схемою.

4. Утворення Молдавської Автономної Соціалістичної Республіки у складі усрр.

За вказівкою з Москви ЦК КП (б) У 29 липня 1924 р. прийняв рішення про утворення у складі УСРР Молдавської АСРР. Це рішення було підтверджено постановою ВУЦВК «Про утворення Автономної Молдавської СРР» від 12 жовтня 1924 р. 19-23 квітня 1925 року відбувся перший Всемолдавський з’їзд Рад. З’їзд підтвердив проголошення Молдавської АСРР і ухвалив її Конституцію. 10 травня 1925 року Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив Молдавську АСРР у складі УСРР.

Було сформовано органи державної влади і управління МАСРР. За своєю структурою і повноваженнями ці органи фактично відповідали губернським окружним органам. Тільки найвищий суд автономії носив назву – Головний.

5. Політико-правові аспекти українізації (20-ті рр.).

Досвід громадянської війни засвідчив, що жорстка централізація може привести до опору новоутвореному Союзу РСР. XII з’їзд РКП(б) у січні 1923 р. розпочав політику «коренізації», яка в УСРР носила назву «українізація».

7 серпня 1923 р. ВУЦВК та РНК УСРР видали постанову «Про заходи забезпечення рівноправності мов та про допомогу розвиткові української мови».

Протягом 1924-1925 рр. у більшості радянських органів і установ діловодство було переведене на українську мову. Згідно з постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 1 серпня 1923 року заборонялося приймати у державний апарат осіб, що не володіли українською мовою, і можна було звільняти тих, які негативно ставились до українізації. Кількість українців серед держслужбовців в 1923 -1927 рр. зросла з 35 до 54 %. На українську мову перейшло понад ¼ інститутів і більше половини технікумів. Українською мовою видавалося більше половини книжок, журналів і газет. Усі нормативні акти, що видавалися в УСРР, мали публікуватися обов’язково українською і російською мовами, а найважливіші – ще й мовами національних меншин.

Керувала роботою з українізації спеціально створена Всеукраїнська центральна комісія з українізації державного апарату при РНК УСРР (В. Чубар (голова), М.Скрипник, О.Шумський та інші.).

Політика коренізації проводилася і по відношенню до національних меншин, які проживали в Україні. До 1934 р. було утворено 8 російських, 7 – німецьких, 3 – єврейських, 3 – болгарські, 3 – грецькі, 1 – польський національні райони, багато національних сільрад, серед них навіть 3 албанських. В них діяли національні школи, театри, видалися газети та журнали мовами національних меншин.

В 30-х р. почалася політика інтернаціоналізації, тобто русифікації.